Війна змінює досвід дитинства: впливає на звичний ритм життя, емоційний стан та можливості для дозвілля. Водночас дорослі докладають зусиль для збереження близькості у родині через щоденні розмови, спільні заняття та прояви любові. Однак можливості батьків бути залученими до життя дітей різняться: частина знаходить для цього достатньо часу, тоді як інші відчувають його дефіцит.

Ілюстративне зображення: Вплив війни на емоційний стан дітей та роль родинної підтримки. Згенеровано за допомогою ШІ.
Як сьогодні українські батьки будують взаємини із дітьми, що знають про їхні переживання та як оцінюють власну залученість у їх життя — у дослідженні Gradus, проведеному до Всесвітнього дня дитини, який відзначають 20 листопада.
Війна очима батьків: 87% помічають зміни в емоційному стані дітей
74% респондентів, що мають дітей віком до 18 років, вважають, що війна сильно вплинула на дитинство їхніх дітей та можливість жити звичним життям. Не помічають такого впливу лише 3% опитаних.

Вплив війни на дітей
Водночас зміни в емоційному стані дітей через війну відзначають 87% учасників дослідження, причому 44% стикаються з цим часто.
Попри ці обставини, батьки знаходять час для спілкування та спільних занять зі своїми дітьми. У середньому вони проводять разом 1 годину 45 хвилин на день у будні. У вихідні спільний час збільшується на 25 хвилин — до 2 годин 10 хвилин.
Найчастіше мова йде про прості повсякденні речі: розмови про те, як минув день, спільні обіди та вечері, допомога з навчанням, ігри та прогулянки. Чверть батьків також проводять час з дітьми за переглядом фільмів та відеоіграми. Серед інших спільних занять — екскурсії та подорожі, читання книжок, творчість і хобі, а також приготування їжі й хатні справи. Саме такі моменти стають частиною щоденного контакту між батьками й дітьми.

Спільні заняття з дітьми
Залученість та брак часу: як батьки оцінюють взаємини з дітьми
Переважна більшість опитаних батьків позитивно оцінюють свої стосунки з дітьми. 89% визначають рівень близькості як високий, оцінюючи його на 4 або 5 балів за п’ятибальною шкалою. Середня оцінка становить 4,4.
Важливим елементом емоційної близькості дорослі вважають відкрите вираження почуттів: 85% батьків говорять дітям, що люблять їх, щонайменше кілька разів на тиждень. А 67% роблять це щодня.
За результатами кластерного аналізу Gradus виокремив дві групи батьків: 69% належать до групи залучених, а 31% — до групи з дефіцитом часу на дітей. В основу кластеризації лягли три показники: час, проведений разом із дітьми, частота висловлення любові та оцінка близькості стосунків.
Цікаво, що обидві категорії респондентів мають подібні умови і суттєво не відрізняються за рівнем достатку, сімейним станом, кількістю дітей у родині чи оцінкою впливу війни на емоційний стан дітей. Натомість помітна різниця в часі, проведеному разом, і кількості спільних активностей та інтересів: залучені батьки мають у середньому три різні заняття з дітьми, тоді як ті, хто відчуває дефіцит часу, — два.

Типи батьків
Коли ми говоримо про вплив війни на дітей, важливо розуміти, що йдеться про ціле покоління, яке дорослішає в умовах тривалої невизначеності. Для цих дітей війна вже стала частиною повсякденного досвіду, а не тимчасовим порушенням звичного життя. І це змінює контекст, у якому формуються їхні соціальні навички, уявлення про безпеку та стосунки з близькими. Водночас результати нашого дослідження дають підстави для стриманого оптимізму. Попри всі виклики, українські батьки зберігають емоційну близькість із дітьми, знаходять можливості для спілкування, спільних занять і проявів любові. Саме родинна підтримка та відчуття близькості можуть ставати важливим ресурсом, який допомагає дітям справлятися з негативним впливом війни,
— коментує Євгенія Близнюк, соціологиня, засновниця та CEO дослідницької компанії Gradus.
Дослідження проведене дослідницькою компанією Gradus методом самозаповнення анкети в мобільному додатку Gradus. Вибірка відображає структуру населення міст з кількістю мешканців більше 50 тисяч у віці 18–60 років за статтю, віком, розміром населеного пункту та регіоном, за винятком тимчасово окупованих територій та територій ведення активних бойових дій. Період проведення поля: 23-24 жовтня 2026 року. Розмір вибірки: 1000 респондентів.
Що результати дослідження означають для брендів і маркетологів
Результати Gradus дають кілька орієнтирів для компаній, які працюють із сімейною аудиторією, дитячими товарами, освітніми продуктами та послугами для батьків.
- Емоційна чутливість у комунікаціях. Якщо 87% батьків помічають зміни в емоційному стані дітей через війну, брендам варто уважніше ставитися до контексту рекламних повідомлень. Образи безтурботного дитинства, надмірна драматизація або використання дитячих переживань як рекламного прийому можуть сприйматися неоднозначно.
- Цінність спільного часу. У будні батьки проводять із дітьми в середньому 1 годину 45 хвилин на день. Для брендів це привід звернути увагу на продукти, послуги та активності, які допомагають родинам якісно проводити час разом без складної підготовки.
- Сегментація за поведінкою, а не лише демографією. Дослідження виокремило дві групи батьків — 69% залучених і 31% із дефіцитом часу. При цьому групи суттєво не відрізняються за рівнем достатку чи кількістю дітей. Це свідчить про доцільність перевіряти поведінкові критерії сегментації аудиторії поряд із традиційними соціально-демографічними характеристиками.
- Підтримка замість тиску. У комунікаціях із батьками доцільно уникати нав’язування почуття провини за недостатню увагу до дітей. Натомість бренди можуть пропонувати практичні рішення, які полегшують повсякденні сімейні справи та створюють можливості для спільного дозвілля.
Таким чином, дослідження Gradus може стати додатковим джерелом інсайтів для розробки комунікаційних стратегій, сегментації сімейної аудиторії та пошуку релевантних споживчих потреб. Водночас ці висновки є маркетинговою інтерпретацією результатів, а не безпосередньо виміряними рекламними вподобаннями респондентів.










































































