Жителі одного села захотіли потрапити до Книги Гіннесса і для цього вирішили спекти величезний смачний пиріг. Для тесту кожній господині наказали принести глечик молока і вилити його в бочку. Коли настав час місити здобу, виявилося, що в ємності — чиста вода. Кожна жінка подумала: «Молочко мої діти вип’ють, а 3 літри води у 200-літровій бочці ніхто не помітить». Рекорд зірвався через ефект Рінгельмана.
Визначення
Ефект Рінгельмана або, інакше кажучи, ефект соціальної ліні свідчить, що коли людина працює в групі, вона витрачає менше зусиль, ніж якщо робить те саме поодинці. І чим більше учасників у команді, тим менший середній внесок кожного її члена. Першим це явище досліджував проф. Максиміліан Рінгельман (фр. Maximilien Ringelmann).
Чим більше команда, тим сильніше проявляється ефект соціальної ліні»
Максимиліан Рінгельман
Макс Рінгельман народився 10.12.1861 р. у Парижі. Закінчив Інститут національної агрономії та присвятив своє життя с/г інженерії та машинобудуванню. Але його інтереси цим не обмежувалися. Він винайшов діаграми визначення ступеня задимленості. Їх називають «шкала Рінгельмана» та користуються ними досі. У середині 1880-х років у с/г школі Гран-Жуана він проводив дослідження з вивчення «соціальної бездіяльності». Результати опублікували лише 1913 року, після чого це явище почали називати «Ефект Рінгельмана». Професор механіки та сільськогосподарського машинобудування. Автор фундаментального чотиритомного дослідження «Нарис історії сільської інженерії» та інших робіт. Помер 2.05.1931 р. у Парижі.
Дослідження «соціальної ліні»
Формула Рінгельмана
Одним із перших досліджень, за підсумками якого зробили висновок про «соціальні лінощі», був згаданий вище експеримент Рінгельмана. Студенти перетягували канат, кількість учасників у групах змінювалася від одного до восьми. Про те, що організатори мають намір виміряти величину індивідуальних зусиль, респондентам не повідомляли. У результаті виявлено, що кожна людина при змаганні «віч-на-віч» докладала значно більше сил для перемоги, ніж у складі команди.
Персональний внесок учасника у відсотках від максимально можливого (середнє значення за групою) можна визначити за формулою Рінгельмана:
С = 100 — 7 * (К — 1)
Тут С — індивідуальне зусилля кожного члена групи, а К — кількість учасників. Тепер легко порахувати, з якою силою тягтиме канат кожен студент у міру збільшення команди:
- Перетягування один на один: С = 100 — 7 * (1 — 1) = 100%
- 2 особи: С = 100 — 7 * (2 — 1) = 93%
- 3 особи: С = 100 — 7 * (3 — 1) = 86%
………………………………………………….
- 8 осіб: С = 100 — 7 * (8 — 1) = 51%
- 9 осіб: С = 100 — 7 * (9 — 1) = 44%
- 10 осіб: С = 100 — 7 * (10 — 1) = 37%
Напрошується висновок, що групи понад 8-9 осіб створювати нераціонально, оскільки вже за 10-ти учасників середній внесок не набагато перевищує третину максимальних можливостей.
Погляньте на обличчя цих людей. Так, вони намагаються, але не все одно
Пірамідка
Фізичний сенс формули Рінгельмана можна показати з прикладу. Припустимо, під деревом лежить вантаж — сталева піраміда зі змінними дисками та рим-болтом на верхівці. Вона важить 80 кг. До болта прив’язана мотузка, що перекинута через товсту горизонтальну гілку. Фізично сильний чоловік може потягнути за мотузку та підняти таку піраміду поодинці — це 100% його можливостей. Теоретично без урахування соціальних лінощів двоє чоловіків мають підняти піраміду вагою 160 кг, троє — 240 кг тощо. А вісім осіб — 640 кг.
Насправді, якщо за мотузку потягнуть двоє чоловіків, то внесок кожного буде лише 93% і вагу доведеться встановити не 160 кг, а 148,8 кг (80 кг * 2 * 93% = 148,8 кг). Більше вони підняти не зможуть. Якщо до дерева підійдуть троє чоловіків і потягнуть за мотузку, то їхня ефективність виявиться всього 86%, і вони посилять піраміду вагою не 240 кг, а 206,4 кг (80 кг * 3 * 86% = 206,4 кг). І так далі. А вісім чоловіків піднімуть лише 326,4 кг (80 кг * 8 * 51% = 326,4 кг).
Оптимальна група
Вважається, що для вирішення будь-якого завдання треба створювати групи від 3-х до 9-ти осіб. (Зверніть увагу, не йдеться про загальну кількість співробітників у компанії). На практиці ТОП-менеджери користуються й іншими правилами, які не надто відрізняються від наведеного вище діапазону. Наприклад, Дж. Безос (гендиректор Amazon) упевнений: у команду слід набирати стільки учасників, щоб їх можна було нагодувати двома піцами, тобто не більше 8 осіб. Якщо їжі на всіх не вистачає, значить людей дуже багато.
У цій команді явно не всі викладаються на 100%
Чому виникає ефект Рінгельмана?
Зниження мотивації
Важливою причиною того, що в групі люди працюють гірше, ніж самотужки, є зниження мотивації. Коли людина вирішує завдання одна, все залежить лише від неї. Допомогти, підстрахувати або зробити за неї основну частину роботи нема кому. Ось і доводиться викладатись на всі 100%. Натомість у разі перемоги вона виявиться головним героєм. А в групі відбувається знеособлення. Персональна відповідальність менша, нагорода поділяється на всіх. Так, кожен намагається, але на підсвідомості мелькає думка, що якщо даси собі послаблення, то колеги витягнуть. А є ще одна, що твої зусилля не найважливіші. Так, ти чесно робиш свій внесок, але він не вирішальний. І це ми ще не розглядаємо випадки відвертої імітації роботи у поті чола.
Недостатня координація зусиль
Коли після єгипетського походу Наполеону поставили питання про лютих мамелюків (єгипетська кавалерія, індивідуально дуже сильні бійці), геніальний француз відповів: «Тридцять наших драгунів зазвичай програють тридцяти мамелюкам. Сто драгунів приблизно рівні за силою ста єгиптянам. Але триста драгунів завжди сильніші, ніж три сотні мамелюків». Йдеться про більш високий тактичний вишкіл французів. Загалом — про правильну організацію праці. Коли йдеться про виробничу групу — про координацію зусиль. Ілюстрацією сказаного служать командні види спорту. Для ефективної взаємодії потрібний досвідчений менеджер. Навіть у перетягуванні каната одна справа, якщо люди просто тягнутимуть його щосили. І зовсім інше, коли хтось почне вигукувати: «І-і р-р-раз, і-і р-р-раз…».
Плохая координация усилий — одна из причин неэффективной работы команды
Як нівелювати ефект Рінгельмана?
Ефект Рінгельмана шкідливо впливає на виробництві. Люди в команді викладаються не повністю, робота виходить менш ефективна. Без грамотної координації обов’язки не збалансовані, хтось оре, а хтось особливо не напружується. Через це з’являються незадоволені. Знизити рівень соціальних лінощів можна наступними способами:
- Цілі повинні бути конкретними та вимірними.
- Лідер групи відповідає за загальний результат, але кожному члену команди треба дати свій фронт робіт, за який він відповідає.
- Навантаження на учасників має бути по можливості рівномірним та відповідати здібностям.
- Максимально можливий рівень комунікабельності у групі. Конкретні критерії оцінки роботи, прозоре підбиття підсумків. Обов’язково хвалити пересічних учасників за проміжні досягнення.
- Сприяти тому, щоб команда була згуртованою та дружньою.
- Підтримувати у кожного учасника почуття власної значущості, а в чомусь навіть незамінності.
- Здорова конкуренція.
- У групі мають бути чоловіки та жінки, так як останнім меншою мірою властива соціальна лінь. А перші намагатимуться гідно виглядати перед слабкою статтю.
- Команди з представників різних культур більш продуктивні.
Найголовніше, треба дбати про гідну мотивацію кожного учасника. Мова не тільки про похвалу та грамоти. Матеріальний стимул найдієвіший, якщо він не надмірний. “Дуже добре — теж погано”.
