До мене часто звертаються із запитанням: як правильно розрахувати частку інвестора, якщо залучаєш кошти на розширення виробництва та збільшення оборотних активів? Давайте розберемо цей процес детально.
Аналітична нарада. Ілюстрація створена за допомогою ШІ (OpenAI) спеціально для Marketer.ua.
У підприємця, який планує масштабування, є два основні шляхи: позичити гроші під відсотки або залучити інвестора. Іноді буває комбінований підхід: спочатку запустити проєкт через невелику позику під помірний відсоток, наприклад, 15–20% річних. Якщо все йде успішно, можна переходити до повноцінних інвестицій. Це хороший спосіб для інвестора зануритися в проєкт. Однак важливо розуміти, що звичайна позика — це не інвестиційна діяльність у чистому вигляді, оскільки вона передбачає повернення коштів із відсотками, але не дає частки в компанії.
Що таке інвестиції та як розрахувати частку
Інвестиції — це передача значної суми грошей під конкретну стратегію чи проєкт в обмін на частку в бізнесі. Інвестор стає повноцінним співвласником компанії.
Щоб розрахувати частку, яку слід віддати інвестору, потрібно врахувати кілька ключових факторів:
- Поточну вартість компанії на поточний момент.
- Прогноз зміни цієї вартості після вкладення коштів.
- Необхідне повернення на інвестиції з урахуванням ризиків.
Фактор ризику та дохідність
Инвестор — це людина, яка вкладає гроші в ризиковий проєкт, оскільки в таких випадках немає застави чи твердого забезпечення. У бізнесі може статися що завгодно: від форс-мажорів і локальних криз до непередбачуваних обставин із працездатністю власника.
Тому інвестор завжди оцінює рівень ризику:
- Якби він поклав гроші на безпечний депозит під гарантії держкомісії, дохідність становила б близько 5% річних.
- Вкладення в помірно ризиковий проєкт вимагають уже близько 25% річних.
- Якщо йдеться про невелику приватну компанію з високим рівнем ризику та відсутністю особливого захисту, інвестор розраховуватиме на 35–50% річних.
Домовляючись про умови, важливо дивитися на ситуацію очима інвестора — пропозиція має бути раціональною та фінансово привабливою для нього.
Як міркує власник бізнесу
Коли ви єдиноосібний власник компанії та залучаєте інвестиції, важливо рахувати не лише відсотки, а й загальний синергетичний ефект.
Припустимо, компанія приносить пів мільйона доларів чистого прибутку на рік. Залучаючи 300–400 тисяч доларів інвестицій у розвиток, ви завдяки масштабуванню починаєте заробляти вже мільйон доларів на рік. Якщо ви віддаєте інвестору 20% компанії, ваш власний дохід усе одно зростає, оскільки пиріг загалом стає більшим.
Якщо в результаті партнерства ви продовжуєте вигравати й заробляти більше, ніж раніше, — залучати інвестиції однозначно має сенс.
Венчури проти традиційного бізнесу
Тут криється ключова відмінність між інвесторами:
- Аматори (або інвестори-любителі): часто зачаровуються ідеями з розряду «На ринку нікого немає, ми будемо проривними». Досвідчений інвестор, навпаки, розуміє: якщо на ринку зовсім немає аналогів, це колосальні ризики.
- Венчурні фонди (стартапи): це дуже високоризиковий сегмент. Венчурні інвестори вкладають гроші тільки в ті проєкти, які теоретично можуть вирости в 100 разів. Тому що з усіх профінансованих стартапів злітають лише одиниці (1–2%). Щоб просто повернути вкладене й заробити, венчурному фонду потрібен цей колосальний потенціал зростання.
- Традиційний бізнес: ризики тут набагато нижчі. Інвесторам не потрібне 100-кратне зростання, вони згодні на більш помірну, але прогнозовану дохідність.
Статистика підтверджує цю логіку. За різними оцінками, до 90–98% стартапів закриваються, так і не вийшовши на стійкий прибуток. А дохідність навіть у професійних венчурних фондів із мільярдними портфелями та багаторічною експертизою далека від тієї, що заявляється: за даними Cambridge Associates, одного з ключових постачальників бенчмарків із приватних інвестицій, сукупна дохідність американського венчурного ринку за останні 25 років становить у середньому 12–15% річних, а в окремі періоди опускається й до однозначних цифр. У непрофесійних інвесторів, які вкладаються в окремі «модні» проєкти, дохідність нерідко йде в мінус. Воррен Баффет формулює головний принцип інвестування гранично просто: правило номер один — ніколи не втрачати гроші, правило номер два — не забувати правило номер один. Саме тому досвідчені інвестори надають перевагу передбачуваному грошовому потоку традиційного бізнесу перед ілюзією стрімкого венчурного зростання.
Чому традиційний бізнес у пріоритеті
Останніми роками інвестори стали набагато акуратніше ставитися до стартапів, але при цьому їм завжди потрібно кудись розміщувати свої гроші. Заробляти на падаючому чи нестабільному фондовому ринку без колосальної експертизи вкрай складно. Саме тому багато хто воліє інвестувати в найзвичайніші, надійні бізнеси: автомийки, автосервіси, кафе, ресторани та медичні центри.
Нехай ці компанії ростуть не так стрімко, як IT-стартапи, але вони генерують реальні гроші й несуть набагато менше ризиків. А якщо альтернатив на ринку не так багато, то залучати інвестиції в зрозумілі, стабільні бізнеси абсолютно реально й навіть перспективніше.
