На п’ятому році повномасштабної війни міграційні настрої всередині України демонструють стабілізацію прагматичного вибору: українці все частіше обирають залишатися вдома, попри збереження значних безпекових та фінансових викликів. Ті, хто залишаються, дедалі більше керуються не лише емоційними мотивами, а й оцінкою практичної якості життя. Про це свідчать результати дослідження факторів міграції, проведеного компанією Gradus. Результати цієї хвилі опитування були презентовані на Ukraine Recovery Conference 2026.
Українці дедалі частіше обирають залишатися вдома, керуючись не лише емоціями, а й оцінкою якості життя. Ілюстрація: ChatGPT
Бажання залишати країну помітно знижується
Українці, які наразі перебувають в Україні, демонструють вищу вкоріненість, ніж раніше. Частка респондентів, які замислюються над можливістю виїзду за кордон для отримання тимчасового захисту, знизилася з 41% до 33% порівняно з 2024 роком.
Розгляд можливості та ймовірність виїзду за кордон для отримання тимчасового захисту (у динаміці)
При цьому досвід має значення: найчастіше про повторний виїзд замислюються ті українці, які вже виїжджали за кордон раніше, але згодом повернулися назад (45%). Найрідше міграційні наміри мають люди, які за весь час війни взагалі не покидали свого постійного місця проживання.
Виживання, якість життя та майбутнє дітей
Драйвери, які можуть спонукати українців виїхати з країни, з роками майже не змінюються, проте набувають нових відтінків. Головним чинником залишається фактор виживання та безпеки. Водночас дедалі більшої ваги набуває прагнення нормальних побутових та фінансових умов: значущість фактора якості життя зросла з 62% до 66%. Основними каталізаторами тут виступають фінансові труднощі (їхня вага зросла з 53% до 59%), а також ефект «порожнього кола» — виїзд за кордон близьких людей, друзів та родичів (зростання з 31% до 38%).
Індекс сили факторів, що впливають на наміри українців виїхати за кордон (у динаміці)
Наявність дітей суттєво впливає на міграційні наміри, проте ключовим тригером є їхній вік та пов’язані з цим життєві етапи. Дослідження показує, що найбільшу схильність до міграції демонструють батьки дітей віком 4–6 років та 13–17 років. Цей вибір є суто прагматичним і пов’язаний із підготовкою до майбутнього: батьки прагнуть вивезти дітей напередодні старту навчання у школі або перед вступом до університетів, аби забезпечити їм стабільний та безпечний освітній процес.
Що тримає людей в Україні: якість життя перемагає чистий патріотизм
Рішення залишатися в Україні сьогодні — це прагматичний вибір. Дослідження показує, що патріотичні настрої хоч і утримують людей емоційно, за індексом сили є найменш важливим фактором (всього 52%).
Натомість ключовими утримуючими факторами є практична якість життя (66%) та соціальна згуртованість (65%). Можливість забезпечити нормальні умови для родини та наявність житла вдома є важливішими для жінок (68% проти 64% у чоловіків). А соціальна згуртованість та проукраїнське оточення найбільше тримають молодь віком 25–34 роки (65%) та людей середнього віку 45–54 роки (66%).
Критичний погляд на майбутнє та запит на переговори
Попри готовність жити в Україні, консенсусу щодо її розвитку в суспільстві немає. Майже половина населення (45%) вважає, що ситуація в країні рухається у неправильному напрямку, і лише близько третини (36%) оцінюють вектор розвитку позитивно. Головними внутрішніми ворогами українці називають війну (88%) та системну корупцію в державних інституціях (74%).
Прогнози щодо завершення війни стають усе більш довгостроковими. Більшість опитаних (43%) схиляється до думки, що активні бойові дії триватимуть ще багато років, а ще 34% взагалі не можуть визначитися із термінами.
На тлі такої невизначеності всередині суспільства зростає прагматичний запит на дипломатію: 57% респондентів підтримують пошук компромісу для завершення бойових дій. Більше того, 66% українців загалом схвалюють ідею переговорів, а 67% вважають саме переговорний сценарій найбільш реалістичним шляхом до миру.
Підтримуваний сценарій завершення війни
Результати дослідження свідчать про глибоку раціоналізацію поведінки українців всередині країни. Психологічний чинник та емоційний патріотизм поступаються місцем тверезій оцінці реальності. Люди бачать внутрішні проблеми, такі як корупція, та готуються до довготривалої війни, через що знижується відсоток тих, хто готовий зриватися з місця у невідомість за кордон. Сьогодні ключова дилема для українців в Україні полягає у балансуванні між загрозами безпеці й економічними складнощами та перевагами вкоріненості й збереження звичного життя вдома. Тому, щоб утримати людей від подальшої міграції, фокус уваги має зміститися на забезпечення базової якості життя,
— резюмує соціологиня, засновниця і CEO дослідницької компанії Gradus Євгенія Близнюк.
Звіт дослідження доступний на сайті Gradus за посиланням.
Дослідження проведене дослідницькою компанією Gradus методом самозаповнення анкети в мобільному додатку Gradus. Цільова аудиторія опитування: чоловіки та жінки віком 18–60 років, які проживають в Україні. Період проведення поля: 5-14 травня 2026 року. Розмір вибірки в Україні: 600 респондентів.
Що це означає для бізнесу та роботодавців
Зниження міграційних настроїв не означає повного вирішення кадрової кризи, однак свідчить про поступову стабілізацію ринку праці. Для роботодавців це сигнал, що конкурентною перевагою стає не лише рівень заробітної плати, а й загальна якість роботи: гнучкий графік, психологічна підтримка, можливість розвитку, стабільність компанії та зрозумілі кар’єрні перспективи. Саме такі фактори дедалі частіше впливають на рішення спеціалістів залишатися в Україні та не шукати можливостей за кордоном.
Як змінювалися міграційні настрої українців
- 2022 — масова вимушена евакуація.
- 2023 — частина українців повертається.
- 2024–2025 — адаптація до нової реальності.
- 2026 — прагматизація рішень і більша роль якості життя.
Які фактори найбільше впливають на рішення про еміграцію:
- безпека;
- рівень доходу;
- освіта дітей;
- житло;
- наявність родини за кордоном;
- перспективи роботи;
- соціальне середовище.
Це працює незалежно від конкретного року дослідження.
Чому якість життя стала важливішою за патріотизм
Можна пояснити, що після кількох років війни люди дедалі частіше приймають рішення не емоційно, а раціонально. Патріотизм залишається важливим мотивом, однак для довгострокового життя вирішальними стають доступність медицини, освіти, роботи, житла та передбачуваність майбутнього.
Що це означає для державної політики
Якщо держава прагне скоротити відтік населення, недостатньо лише говорити про повернення українців. Не менш важливо інвестувати в безпечне середовище, економіку, освіту, медицину та житлові програми. Саме ці фактори, згідно з дослідженнями останніх років, дедалі сильніше впливають на рішення людей залишатися в країні.
