Багато власників бізнесу та управлінців упевнені: якщо ставитися до команди з розумінням і підтримувати дружню атмосферу, підлеглі неминуче сядуть на шию. Здається, що для досягнення беззаперечної дисципліни необхідно стати жорстким диктатором. Але чи це справді так? У цій статті я розберу, чому характер — це не виправдання, і назву головну якість, яку повинен мати справжній лідер.
Як почати вимагати результат від підлеглих
Міф про творчу натуру та культ самодурства
У бізнес-середовищі часто можна почути скарги: «Я за своєю природою людина м’яка, творча, ціную хороші взаємини в колективі, адже працювати в доброзичливій атмосфері просто-таки комфортно. Саме тому мої співробітники лінуються, допускають панібратство і зривають дедлайни. От якби я був жорстким, ефективність злетіла б до небес».
Власне кажучи, подібні заяви — це просто відмовка. Коли людина посилається на те, що вона за природою така м’яка й ніжна, вона фактично зізнається в тому, що просто не керує процесами.
В якийсь момент керівника «переклинює», і він вирішує, що мусить грюкати кулаком по столу, бризкати слиною і спілкуватися винятково на підвищених тонах, нібито тільки тоді всі почнуть добре працювати. І те, і інше — докорінно неправильні підходи до менеджменту.
Два стилі — один результат
Правда полягає в тому, що роботу керівника можуть приголомшливо ефективно виконувати як м’які, так і жорсткі за своєю натурою люди. Ваш характер не визначає вашу управлінську спроможність. Він визначає лише те, які люди працюватимуть із вами і яка корпоративна культура формується навколо вас.
Класичний приклад із виробничого сектору, коли в одній компанії можуть паралельно й однаково успішно існувати два абсолютно різних підрозділи:
- у відділі продажів керує м’який, доброзичливий лідер, який будує роботу на позитивних емоціях і натхненні;
- на виробничій дільниці керує жорсткий начальник, у якого все гранично чітко й твердо.
Вимірювання результатів показує, що справи йдуть чудово в обох. Просто вони зібрали навколо себе різні команди, що відповідають їхнім очікуванням і звичній культурі взаємодії.
У чому насправді полягає робота керівника?
Насправді робота керівника дуже проста. Її суть зводиться до застосування конкретних інструментів:
- Чітке планування, тобто наявність письмових планів як для всього підрозділу, так і для кожного співробітника. Це не абстрактні ідеї, а конкретний список завдань, зафіксований в електронній системі або просто на папері.
- Вимірюваність. Це означає, що кожне завдання повинно мати зрозумілий очікуваний результат і жорсткий дедлайн.
- Структура, тобто зрозумілий розподіл обов’язків і наявність посадових інструкцій. Співробітники мають точно знати, що їм робити і як їхні дії узгоджені з іншими.
- Координація — щоденні та щотижневі наради, перевірка перебігу роботи, коригування пріоритетів і доведення справ до завершення.
Ці інструменти універсальні. Якщо ними користується жорсткий керівник, він робить це у своїй манері. Якщо м’який, то він робитиме це м’яко: багато разів повторюватиме, з’ясовуватиме причини забутих звітів, даватиме зворотний зв’язок. М’якому лідеру доведеться нагадувати співробітнику про завдання знову й знову, але рано чи пізно підлеглі засвоять: якщо завдання поставлено, його доведеться виконати.
Пастка чужої ролі
Одна з головних помилок — коли за природою м’яка людина вирішує штучно стати жорсткою задля досягнення результатів. Вона починає грубіянити, перегинати палицю і негайно стикається із зустрічною агресією та опором із боку команди.
Якщо ви м’який, вам не потрібно ставати жорстким. Вам потрібно просто почати застосовувати інструменти керівника.
Понад те, коли співробітник відмовляється виконувати завдання, посилаючись на те, що воно «безглузде», жорсткий бос просто накаже робити, а м’який витратить час на роз’яснення. Але в підсумку результат буде досягнуто через згоду, а не через страх покарання. Крім того, співпраця на основі згоди працює набагато краще.
Наполегливість — головна якість керівника
То що ж є тією самою ключовою якістю, яка гарантує беззаперечне виконання завдань? Це не жорсткість і не жорстокість, а наполегливість.
Наполегливість — це здатність продовжувати вимагати, досягати й докладати зусиль для отримання результату, попри бар’єри, відмовки чи затягування часу.
Наполегливість не потребує підвищення голосу. Це ситуація, коли ви можете абсолютно спокійно тричі на день підійти до співробітника й запитати: «Як ти просунувся в нашому завданні? Чому зволікаєш? Коли почнеш? Коли покажеш перший результат?».
За даними досліджень Gallup, 70% залученості команди залежить саме від якості управління, а регулярні, передбачувані обговорення завдань підвищують залученість співробітників майже втричі. Інше масштабне дослідження, MIT Sloan Management Review, показало, що токсична корпоративна культура провокує звільнення в 10,4 раза частіше, ніж незадоволеність зарплатою.
Тому навіть якщо ви найм’якший у світі керівник, але виявляєте системну наполегливість, співробітники дуже швидко звикають до того, що ви в будь-якому разі досягнете свого. Вам не доведеться псувати собі настрій, руйнувати доброзичливу атмосферу в колективі чи грати роль тирана. Ви просто досягатимете якісного виконання.
