Шрінкфляція — це зменшення кількості товару за обсягом, вагою або в штуках, при збереженні колишньої вартості. Розмір та дизайн упаковки зазвичай залишається незмінним. Іноді вважають, що в це поняття входить ще й зниження якості при збереженні відпускної ціни, проте з подібним трактуванням згодні далеко не всі фахівці. Також сюди не дуже підходить варіант, коли ціну вказують не за 1 кг, а за 100 г.
Слово «шрінкфляція» запозичене з англійської: to shrink означає «стискатися», inflation — «інфляція». Синонім даного терміну — даунсайзинг (англ.: даун — “вниз”, сайз — “розмір”). Щоправда, даунсайзинг використовують не тільки у торгівлі, а й щодо скорочення персоналу у компаніях, зниження робочого обсягу автомобільних ДВЗ при збереженні потужності тощо.
Раніше кошик був повний товарів. А тепер у ньому й покататись можна. Одна з причин — шрінкфляція.
Вважається, що термін «шрінкфляція» вигадала в 2009 році економістка Філіпа Малгрен. Першими цю технологію прихованого підвищення цін почали застосовувати американські компанії в 1970-і роки минулого століття, коли виробничі потужності країни були вражені жорстокою депресією.
Навіщо це потрібно?
Будь-який бізнесмен працює для того, щоб отримувати прибуток. Він залежить від співвідношення доходів та витрат. Перше визначається продажною вартістю товару. Друге — витратами на його виготовлення та реалізацію. Навіть за нормальної ситуації у країні витрати поступово зростають, через що спостерігається «повзуче» підвищення цін. У разі стагфляції (економічний спад та стагнація виробництва плюс інфляція місцевої валюти) становище різко погіршується.
Але якщо вартість товару підскочить, люди перестануть його купувати. Це за Союзу торгували за принципом «беріть що дають і платіть скільки сказано». А за умов ринку покупці підуть до конкурентів, це загрожує катастрофою для підприємства. Що робити? Шрінкфляція дозволяє утримати клієнтів та зберегти прибуток. До неї вдаються у разі:
- Погіршення стану економіки країни.
- Значного зростання собівартості виробництва.
- Те саме — щодо витрат на реалізацію.
- Різкого коливання цін за сезонами.
- Конкурентні війни.
- Здобуття цінової премії.
- Продаж товарів постійного попиту.
Чому це працює? Люди звикли до «круглих» чисел. Хліб повинен важити 1 кг, у пляшці кефіру — 1 літр, у пачці вершкового масла — 200 грам тощо. Що станеться, якщо в таку ж пляшку налити 0,9 л, а в аналогічну упаковку загорнути 180 г масла? Покупці рідко читають дрібний шрифт на етикетках, більшість нічого не помітить. А коли розберуться, мине час, методика прихованого подорожчання стане звичною. Головне — створюється ілюзія стабільності. Раз цінники колишні мало хто обурюється.
Докази шрінкфляції на сайті boredpanda.com:
Хоча, по суті, це звичайне подорожчання товару. Наприклад, (ціни умовні) якщо 1 літр кефіру коштує 30 грн, то за 1 грам продукту треба заплатити: 30/1000 = 0,03 грн. Коли за ті самі 30 грн пропонують 0,9 л, то 1 грам уже коштуватиме: 30/900 = 0,033 грн. Тобто має місце реальне збільшення ціни на 10%. І зовсім неважливо, як воно оформлене.
Наскільки це є законно?
Чи можна говорити, що шринкфляція — це порушення закону і за це треба карати? Ну, хоча б штрафувати, щоб іншим не кортіло. Ні. Виробник має право фасувати товар у будь-яку упаковку, у будь-якій кількості та продавати його за будь-яку ціну. Головне — щоб на етикетці було вказано правдиву інформацію. Це вже проблеми покупців уважно читати, що там написано та приймати рішення. Тобто шрінкфляція по суті є не злочином, а банальною спробою ввести людей в оману, скориставшись їхньою неуважністю. Це навіть не можна назвати обманом, тому що на етикетці написано реальну кількість товару. Але завдяки тому, що упаковка залишилася колишньою, подібний «фокус» проходить дуже часто.
Шрінкфляція не вважається маркетинговим інструментом стимулювання попиту, тому що її застосування не ставить завдання повнішого задоволення потреб населення. Тут лише одна мета — за всяку ціну утримати продаж на колишньому рівні. Звісно, люди не дурні, згодом падіння реалізації неминуче. Але якщо зробити підвищення цін неочевидним, то проблеми можна відстрочити і на цей період стабілізувати прибуток. На загальні показники інфляції країни шрінкфляція не впливає, доведено британськими економістами.
Не треба думати, ніби шрінкфляція — це щось суто вітчизняне. У Європі та Америці вона зустрічається повсюдно
Як пояснюють такий прийом виробники? Ніхто не каже, що виросли витрати, але не хочеться втрачати покупців. У таких випадках повідомляють про нові інгредієнти, про те, що товар став кращою якістю. Можуть сказати, що це є побажання до фасування від роздрібних торгових мереж. Або взагалі турбота про споживачів. Щоправда, спроби якось виправдатися зустрічалися лише на зорі «епохи шрінкфляції». Сьогодні люди вже давно звикли, що хліб стає дедалі легшим, а кефіру в пляшках дедалі менше, так що мало хто звернеться до пояснень.
Хто винен і що робити?
Хто винен у тому, що сьогодні в упаковці менше товару, ніж було вчора? Ніхто (якщо не брати до уваги варіант, коли виробнику просто захотілося, як сказав класик, «грошей по-легкому зрубати»). Все спирається на погіршення ситуації в економіці. Ось там і треба крайніх шукати. Підвищується вартість перевезень та електроенергії, більше грошей треба віддавати за сировину. Виробник змушений піднімати відпускні ціни, інакше неминуче банкрутство. А вже яким чином він це робить… ну, вигадали шрінкфляцію, щоб народ не налякати, якийсь час попит залишається на колишньому рівні. За що звинувачувати?
Хто страждає? Споживач, хто ж? Вище було доведено, що шрінкфляція — це банальне подорожчання, лише замасковане. Так, за пляшку кефіру 0,9 л сім’я заплатить ті самі гроші, що і за 1,0 л. Але вміст вип’ють швидше, отже, купувати доведеться частіше.
Здається, що все залишилося майже те саме… поки не глянеш на об’єм
Що робити клієнтам у подібній ситуації? Ось кілька порад:
- Насамперед, треба уважно читати написи на етикетках, не зважаючи на те, що упаковка така ж, як раніше. Там завжди правильно вказано вагу, об’єм, кількість.
- Перераховувати вагу на 1 кілограм, а об’єм на 1 літр. Якщо треба — користуватися калькулятором на смартфоні. Тільки так можна визначити, яка пляшка кефіру дешевша — 0,825 л за 36 грн. чи 0,9 л за 38 грн. (У даному випадку — друга).
- Вибирати. Є три групи цін: преміум, середні та бюджетні. Не йдеться про те, щоб купувати продукти дешевшого цінового сегмента, це загрожує втратою якості. Але навіть у межах однієї категорії проводять акції, роблять знижки. Якщо ринок виходить новий бренд, він демпінгує, щоб завоювати покупців.
Іноді радять бойкотувати товари. А якщо всі фірми так чинять? Подавати колективні позови? Ну, є ймовірність, що суддя зобов’яже виробника писати вагу або об’єм великим шрифтом. Проте жоден суд не заборонить компаніям зменшувати кількість товару за збереження упаковки.
