Ефект Готорна полягає в тому, що люди, які беруть участь в експерименті, діють не так як завжди. На психіку «давить» розуміння причетності до важливого дослідження, тому вони ставляться до свого завдання сумлінніше і це спотворює результати.
Готорнський експеримент
Почалося все з того, що керівництво компанії з виготовлення телефонів Вестерн Електрикс (Western Electrics) вирішило використовувати ідеї наукового менеджменту, що входять тоді в моду. Групі вчених під керівництвом психолога Дж. Е. Мейо (1880-1949) надали все, що потрібно для проведення експериментів. Перед ними поставили завдання визначити, як впливають умови роботи на продуктивність праці. З 1924 по 1932 рік за сприяння Гарвардської школи ділового адміністрування було проведено чимало досліджень, серед яких найвідомішою є серія дослідів на заводі в Готорні (передмістя Чикаго). Результати пізніше використовувалися у програмах курсів психології та менеджменту.
Експеримент був довгим та багатоетапним, немає необхідності висвітлювати його докладно. Для розуміння ефекту достатньо описати основну схему. З повної зміни збірок електричних реле (зниження продуктивності саме на даній ділянці стало причиною занепокоєння господарів) виділили робочу та контрольну групи по 6 осіб. Із них п’ять збирали, а шоста подавала деталі. Слід сказати, що умови праці на той час були неважливими. Жінки сиділи в погано освітленій кімнаті, реле складалися з 35 деталей, робота була копіткою, монотонною, важкою і забирала багато часу. Річна продуктивність Hawthorne Works становила 7 млн. виробів, цього було недостатньо, і власники компанії хотіли її якось підвищити. Але дослідження, проведені власними менеджерами, не дали результатів.
Мейо з помічниками взялися до справи. Для початку у робочій групі покращили освітленість кімнати. Продуктивність збільшилась. У контрольній те й інше залишилося на колишньому рівні. Повторне покращення освітлення у робочій групі знову дало позитивний ефект. І, як не дивно, у контрольній групі за колишнього поганого світла люди стали працювати краще. При зниженні освітлення в обох групах продуктивність також падала, але ненабагато. Далі були досліди з іншими параметрами: перестановка робітниць місцями, підвищення оплати праці, зміна графіка перерв тощо. Результати виявилися схожими. Заходи піднімали продуктивність, а їх скасування не повертало її до колишніх значень.
Висновки за результатами експериментів
Мейо зробив висновок, що на результати роботи жінок впливає ще якийсь фактор. А саме знання того, що вони беруть участь в експерименті. Люди розуміють важливість того, що відбувається, через що по-іншому ставляться до виробничого процесу і, як наслідок, краще працюють. Навіть тоді, коли поліпшень немає (контрольна група) або вони скасовані (робоча група). Мейо вирішив, що на робітниць впливає почуття приналежності до якоїсь особливої категорії. Крім того, за словами психолога, щойно співробітниці заводу Готорна відчули увагу до своїх потреб з боку власників, у бригадах виникли неформальні відносини. Їх потрібно вивчити, щоб використати на користь компанії.
На основі рекомендацій Мейо з’явилася парадигма “людських відносин” у виробничому колективі. Надалі на її основі розробили програму управління, яку досі викладають у бізнес-школах. Готорнський експеримент дав поштовх до численних досліджень малих груп.
Критика Готорнського експерименту
Те, що на продуктивність праці вплинуло знання збирачок про їхню участь у певному експерименті, було оскаржено багатьма вченими. 1992 року повторний розгляд інтерпретації результатів показав, що Готорнський ефект був відсутній або був мінімальним. І вже принаймні його неможливо показати в чисельному вираженні.
З приводу підвищення продуктивності праці пояснення взагалі дуже просте. Працівниці знали, що за ними не просто спостерігають, а ще й оцінюють результати. Жінки напевно думали не про наукові експерименти, а про «підступи» з боку корпорації. А саме — керівництво надіслало до цеху своїх шпигунів стежити за збиральницями та виявляти недбайливих, щоб потім їх звільнити. Звичайно ж, у таких умовах кожна намагалася працювати якнайкраще.
Щоправда, незважаючи на критику, ніхто не сумнівається в існуванні «Готорнського ефекту». Він був підтверджений іншими дослідженнями. Питання лише у тому, наскільки він впливає на результати експериментів. І чи можна його виключити, якщо врахувати, що ефект має діяти як на робочу, так і на контрольну групу, змінюючи і його показники теж. Що буде, якщо порівняти результати та спробувати визначити загальне відхилення? Питання не пусте, адже дуже рідко виходить так провести досвід, щоб респонденти про нього не здогадалися.