Ефект Барнума або Ефект Форера полягає в тому, що люди зазвичай вірять описам своєї особистості або іншій інформації, якщо вона обіцяє їм блага або представляє їх у вигідному світлі.
Джером читає медичний довідник
У книзі Джерома К. Джерома «Троє в човні, крім собаки» є кумедний епізод. Головний герой відчув нездужання. У пошуках інформації він зайшов до бібліотеки Британського музею. Перегортаючи від нема чого робити медичний довідник, він нажаханий виявив у себе симптоми всіх описаних там захворювань (107 найменувань), крім пологової гарячки. За його власним зізнанням, він увійшов до читального залу здоровою і щасливою людиною, а вийшов «жалюгідною руїною». Знайомий лікар оглянув головного героя та виписав рецепт. Там були перераховані “ліки”: “Біфштекс… Пиво… Прогулянка… І кинь забивати голову речами, в яких ти нічого не розумієш”.
Цей епізод — чудова ілюстрація того, як діє ефект Барнума. Він дещо відрізняється від класичного експерименту Форера, але головні позиції збігаються. Тексти з хвороб представляли узагальнені дані. Вони викликали довіру, оскільки були написані вченими. Дана в них інформація впала на благодатний ґрунт, оскільки головний герой був недовірливою людиною (він навіть трохи образився (!), що не знайшов у себе симптомів пологової гарячки).
А ще Барнум був політиком, письменником, автобіографом, театральним спонсором та підприємцем
Люди схильні вірити, що описи особистісних характеристик, дані в розпливчастій невизначеній формі і які містять набір банальних фраз, відносяться саме до них («це про мене, ну точно, все збігається!»). Це відбувається навіть у тому випадку, якщо ніхто не намагався підтвердити серйозність джерела. Коли людина впевнена, що прочитана чи почута інформація має наукове чи, ще краще, окультне чи ритуальне походження, ступінь довіри зростає багаторазово.
Подібне явище з подачі американського психолога А. Фарна (за іншими даними — П. Міла) називають “Ефект Барнума”. Був колись в американському шоу-бізнесі людина багатьох професій Фінеас Тейлор Барнум (1810-1891), аматор психологічних маніпуляцій та витончених обдурень. Ефект, названий його ім’ям, частково пояснює популярність таких псевдонаук, як хіромантія, астрологія та інші.
Експеримент Форера
В 1948 психолог з Америки Б. Форер вирішив дослідити принципи, які використовував Барнум у своїх відносинах з оточуючими. Він провів експеримент. У групі студентів, де він викладав, кожному дали опис його (студента) особистості. У текстах були фрази типу “ви схильні до самокритики”, “ви завжди намагаєтеся забезпечити безпеку для себе та своїх близьких”, “ви іноді сумніваєтеся у правильності прийнятих рішень” та інші. Після того, як студенти прочитали опис, Форер запропонував їм оцінити за п’ятибальною шкалою, наскільки тексти збіглися з реальністю. Середня оцінка — 4,3. Це дуже високий результат, тому що насправді Forer не робив жодних персональних описів. Він просто взяв гороскоп для одного зі своїх знайомих, розмножив його та роздав студентам. Експеримент виявився настільки переконливим, що ефект Барнума отримав паралельну назву ефект Форера.
Ефект Барнума частково пояснює, чому «збуваються» гороскопи та передбачення
Чому спрацьовує ефект Барнума?
Чому працює ефект Барнума? Коли хтось читає характеристику своєї особистості, він перевіряє, якою мірою опис підходить саме до нього, а не до когось іншого. Але оскільки текст написаний загальними фразами, то для кожного респондента він відсотків на 70-90 збігається з його якостями. Далі, коли опис чи передбачення отримано з авторитетного джерела, це сильно знижує рівень критичного мислення. І те, й інше було в експерименті Форера. Він був викладачем у цій групі мав авторитет, плюс текст складений із загальних фраз. Ну і нарешті всім відомо, що «слабка людина», а тому в принципі схильна погоджуватися з усім хорошим, що про неї говорять.
Умови, що посилюють ефект Барнума
Людина набагато краще сприймає якийсь обтічний опис як правдивий, якщо дотримано кілька умов:
- Респондента треба заздалегідь переконати, що це написано про нього. Або хоча б просто сказати йому про це.
- Автор опису або джерело, з якого воно отримано, повинно бути авторитетним. Науковість не обов’язкова, багато хто охоче вірить у «давнє знання» та інші фантасмагорії.
- Опис треба скласти так, щоб більшість характеристик були позитивними або могли трактуватися як позитивні чи оригінальні, що виділяють особу з натовпу.
Коли всі три умови «сходяться в одному місці», ефект Барнума спрацьовує навіть серед прогресивних людей (студенти, менеджери тощо.) Опираються йому, найчастіше, особистості з добре розвиненим почуттям самокритики та/або чималим життєвим досвідом.
Як захиститися від ефекту Барнума?
Щоб не потрапити під вплив ефекту Барнума, достатньо виявити елементарну пильність та проаналізувати ситуацію. Спочатку подумати про те, що являє собою консультант або провісник. Чи можна йому довіряти? І звернути увагу на тональність мови. Надмірна впевненість насторожує.
Далі треба спробувати визначити, чи є у промові загальні фрази чи абстрактні судження, за допомогою яких можна створити правдоподібну картину. «Цікаві зустрічі найближчим часом», «хороші події цього тижня» тощо і так регулярно відбуваються з усіма, не обов’язково бути астрологом, щоби це передбачити. Ну і, нарешті, треба спробувати застосувати цей опис до когось іншого. Якщо теж підходить, все ясно, це одна з головних ознак мови, яка розрахована на ефект Барнума.
Як захиститися від ефекту Барнума?
Зброя для шахраїв
Ефект Барнума далеко не такий нешкідливий, як може здатися на перший погляд. Відомі випадки, коли шахраї розсилали по e-mail «універсальні» листи. З їхньою допомогою вони шантажували користувачів тим, що нібито підглядають за ними за допомогою спеціальних «шпигунських» програм через відеокамери в моніторах. Тексти складалися дуже розумно, у неконкретних фразах, отже їх могли «приміряти на себе» більшість одержувачів віком 20-50 років, причому як чоловіки, так і жінки. Наприкінці була загроза типу: «Якщо ви не хочете, щоб записаний ролик за вашою участю був викладений в інтернеті…» І далі вказано номер гаманця, куди треба перевести від $500 до $1000.
Подібні дії є окремим випадком ефекту Барнума. Тут немає позитивних характеристик особистості, проте є все інше. Будь-якого користувача неважко переконати в існуванні якихось секретних «шпигунських» програм, тому людина однозначно вірить у те, що стеження принципово можливе. Текст написаний як би для конкретного одержувача. Але складено із загальних фраз, тож кожен може подумати, ніби це про нього. Решта — справа техніки. Шахрай купує базу поштових адрес і розсилає листи всім без винятку. Десь та спрацює.
