Бренди солодощів та закусок Milka, Oreo, Cadbury, Tuc, Toblerone, Philadelphia добре знайомі споживачам у 160 країнах світу, в яких працює Mondelez. А от назва самої корпорації не була на слуху, доки їй не оголосили масштабний бойкот в скандинавських країнах через діяльність в росії.
З полиць шведських супермаркетів прибрали продукцію Mondelez та нагадали покупцям, що компанія платить податки в росії
Між тим, якщо поцікавитися історією Mondelez, з’ясується, що розвиток бізнесу у росії під час великої війни став цілком логічною ланкою в ланцюгу «цінностей» корпорації. Серед них — використання рабської дитячої праці та цинічний обман британських партнерів. Докладніше про все — в статті.
Історія: від молочних продуктів до шоколаду, кави та печива
Хоча Mondelez утворилася всього 11 років тому, в її склад входять бренди з більше ніж сторічною історією. Зупинимося на основних фактах, які визначили розвиток корпорації.
Структура Mondelez
Все почалося з морозива та сиру.
У 1911 році Томас Макінерні переїхав до Чикаго та заснував бізнес Hydrox з виробництва морозива. За 12 років році він переконав інвесторів профінансувати його схему консолідації промисловості морозива в США. В результаті було створено National Dairy Products Corporation (Національну корпорацію молочних продуктів). До 1930 року, завдяки придбанню кількох фабрик, National Dairy Products Corporation стала найбільшою молочною компанією в Сполучених Штатах і світі.
У 1909 році підприємець Джеймс Крафт разом з чотирма братами заснував в Чикаго сирну компанію J.L. Kraft and Bros. Company До 1914 року компанія продавала у США 31 сорт сиру власного виробництва. А за рік — винайшла пастеризований плавлений сир, який не потребував охолодження і міг зберігатися довше, ніж звичайний. Під час Першої світової війни компанія продала армії США майже 3 тисячі тонн цього продукту.
Згодом Kraft стала активно розширюватися: відкрила офіси у Лондоні та Гамбурзі, а потім купила Phenix Cheese Company — виробника сиру Philadelphia (який досі входить у лінійку продукції Mondelez) — та стала третьою за величиною молочною компанією в США.
У 1930 році National Dairy Products купила Kraft, щоби розвивати виробництво молочних продуктів та сиру. Бізнесу посприяла Друга світова війна, коли ця продукція стала затребуваної для потреб армій.
Після війни компанія почала активно модернізуватися, відкрила нові заводи в Англії, Німеччині, Австралії та поступово розширила лінійку продукції до різноманітних закусок та солодощів. Якщо у 1944 році продажі National Dairy складали 593,9 мільйона доларів, то у 1948-му вони зросли до 986,4 мільйона, а у 1962-му — до 1,82 мільярда.
До 1969 року частка молочних продуктів у бізнесі компанії становила лише 25 відсотків, тому її назву змінили з National Dairy на Kraftco Corp. (а згодом — на Kraft Inc.).
Далі почалася традиційна для американських корпорацій історія злиттів та поглинань. У 1980-му Kraft Inc. об’єднується з Dart Industries Inc. — виробником батарей Duracell і посуду Tupperware. За шість років — відокремлює нехарчовий бізнес та купує Tombstone Pizza Corp., а ще за два роки — продає Duracell.
У той період відбуваються значні зміни на ринку. Сигаретна компанія Philip Morris в рамках диверсифікації від тютюнового бізнесу купує продуктову компанію General Foods, яка виробляє напій Kool-Aid, хот-доги Oscar Mayer, випічку Entenmann, Jell-O, каву Sanka. А за кілька років Philip Morris купує Kraft, щоб об’єднати бренди General Foods і Kraft під назвою Kraft General Foods.
У 1990 році Kraft General Foods купує європейські бренди Jacobs Suchard (кавовий та кондитерський гігант, якому належать, зокрема, кава Jacobs та шоколад Toblerone) та Freia Marabou (скандинавський виробник кондитерських виробів), щоби розширити діяльність за кордоном.
Наступне десятиріччя стає вкрай невдалим для Kraft General Foods через політику материнської компанії та повільне вирішення проблем. Протягом 90-х та початку 2000-х компанія продає низку бізнес-напрямків, включаючи кондитерські, хлібобулочні вироби, заморожені продукти, їжу для домашніх тварин та серветки, і змінює назву на Kraft Foods.
В той же час Philip Morris купує Nabisco Holdings (власника таких брендів, як Ritz і Oreo), та об’єднує з Kraft. У 2007 році Philip Morris продає свої 88,1 відсотка акцій Kraft, і ці дві компанії перестають бути афілійованими.
Oreo
У 2010 році Kraft Foods завершує гучне придбання британського виробника солодощів Cadbury. Мета угоди — перспективи розвитку на ринках Бразилії та Індії, де популярна продукція Cadbury. На цьому факті варто зупинитися докладніше.
Першу пропозицію на 12,5 мільярди доларів британський бізнес відхилив як «смішну». Ба більше, сам її факт викликав у Великій Британії громадське обурення, зокрема — заклики до уряду вплинути на можливе поглинання. Але вже за кілька місяців, після збільшення суми угоди до 19,5 мільярдів доларів, Cadbury пристала на пропозицію Kraft Foods.
Однією з умов угоди була обіцянка американців не закривати історичну фабрику Cadbury поблизу Брістоля, щоби підтримати безперервність виробництва у Великобританії. І що зробила Kraft Foods в перший же тиждень? Звичайно, продала фабрику та перенесла виробництво до Польщі. Виправдань від керівництва не було.
У 2012 році Kraft вирішила розділитися на дві частини: відокремити американський бакалійний бізнес, щоби підкреслити світовий бізнес снеків. Останній отримав назву Mondelez: mundus (з латини — «світ») + delez (модифікація слова delicious — «смачний»).
Рабська дитяча праця: звідки береться сировина для шоколаду
Щоб отримати какао-боби для виробництва шоколадної продукції, потрібно оплачувати працю людей на плантаціях. Але навіщо, якщо можна використати рабську працю та закрити на це очі? Саме так часто і роблять великі компанії. Незважаючи на спроби навести лад в галузі — зокрема, впровадження програми Cocoa Life, яка передбачає етичне виробництво шоколаду, — добрі наміри залишаються переважно на папері.
У 2022 році британський журналіст Ентоні Барнетт випустив розслідування, яке розкрило подробиці використання рабської дитячої праці, пов’язаної з виробництвом шоколада Cadbury (на ньому стоїть позначка Cocoa Life). Зйомки в Гані підтвердили, що діти віком від 10 років працюють на какао-фермах у шалену спеку по дев’ять годин на день. Озброєні мачете в половину їхнього зросту, без захисного одягу та взяття, вони часто отримують серйозні травми.
Причина — в низькій оплаті сировини: згідно розслідуванню, Mondelez платить фермерам за какао близько 2,5 долара на день. За ці гроші вони не можуть наймати дорослих робітників, тому використовують своїх та чужих дітей.
Аналогічний скандал вибухнув роком раніше: американські правозахисники подали позов від імені восьми дітей до кількох великих корпорацій: Nestlé, Mars, Hershey, Mondelez, Cargill, Barry Callebaut та Olam. Їх звинувачували у пособництві та підбурюванні до незаконного поневолення тисяч дітей на какао-фермах.
Загалом з 2009 року частка дітей, залучених до роботи на какао-фермах, постійно зростає. Зараз у Гані та Кот-д’Івуарі на прибуток Mondelez та інших шоколадних гігантів працюють більше 1,5 мільйона дітей.
Mondelez в таких випадках слідує стандартній схемі: виступає за все хороше і проти всього поганого, висловлює глибоку стурбованість та проводить власне «розслідування», яке спростовує компрометуючу інформацію. Аналогічно корпорація поводилася і під час останнього великого скандалу, пов’язаного з діяльністю в росії.
Бізнес в росії: нарощування прибутків замість обіцяного скорочення
Після 24 лютого 2022 року, коли десятки компаній пішли з росії, керівництво Mondelez обмежилося заявою про «скорочення непрофільних видів діяльності», припинення нових інвестицій та реклами.
Натомість, за даними Reuters, компанія збільшила поставки деяких продуктів. Так, протягом року після початку великої війни постачання шоколаду Milka до російських магазинів виросло на 131 відсоток порівняно з попереднім роком. А поставки продукції Mondelez загалом — з 28,7 мільйона до 45 мільйонів кілограмів. За підсумками 2022 року, прибуток російського підрозділу Mondelez виріс на 303 відсотки, компанія сплатила до бюджету податків на понад 61 мільйон доларів.
Milka
У травні 2023 року Національне агентство України з питань запобігання корупції оголосило Mondelez міжнародним спонсором війни. Після цього компанії оголосили бойкот у скандинавських країнах (вона має сильну присутність у Норвегії та Швеції, де їй належать місцеві бренди Freia та Marabou). Продавати продукцію Mondelez відмовилися, зокрема, авіакомпанії SAS і Norwegian Air, залізнична група SJ, мережа готелів Strawberry, роздрібний продавець Elkjop, транспортна група Fjord Line, Норвезька футбольна асоціація, збірна Швеції з футболу та збройні сили Швеції, IKEA, міста Стокгольм та Гетеборг.
Першою реакцією Mondelez був традиційний наратив про «простих людей», яких потрібно забезпечувати «доступною продукцією». Відмовити в цьому «означало б відрізати частину продовольства для багатьох сімей, які не мають права голосу у війні», йшлося в заяві компанії.
Але згодом, коли бойкот поширився, в Mondelez змушені були змінити тональність. В компанії заявили, що працюють над відокремленнням бізнесу у росії з «самодостатнім ланцюгом поставок» до кінця року. Втім, і ця обіцянка може залишитися тільки словами.
