Прокрастинація — це звичка постійно відкладати важливі, але неприємні справи чи рішення, що зазвичай мають певний дедлайн. У більшості випадків через це людина додає собі проблем «на рівному місці» та перебуває у постійному напруженні, що нерідко переходить у наростаючу тривогу.
Слід сказати, що само по собі постійне відкладання деяких справ, навіть дуже важливих, властиво більшості людей і в цьому немає нічого страшного. Але тільки до певної межі. Іноді це стає звичкою. Тоді більшість важливих завдань не виконуються вчасно, а коли наближається термін їх перевірки, то людина намагається зробити все за стислий проміжок часу. Як наслідок, завдання зроблене неякісно чи здане із запізненням, або взагалі анульоване.
А що робити, як не хочеться виконувати саме це завдання!? Image Credits: depositphotos
А може це щось інше?
Лінощі
Зважаючи на те, що в психології концепт прокрастинації не дуже конкретний, її нерідко плутають з іншими вадами. Найчастіше — з лінню, бо ці поняття схожі між собою.
Лінощі — це коли людина схильна до дозвільного проведення власного часу або, за словником Даля, відчуває огиду до праці чи якоїсь корисної справи. Простіше кажучи, постійно не бажає працювати. При цьому вона відпочиває. Або займається тим, що приносить їй задоволення та не потребує надмірних енергетичних витрат. Її не турбує, що вона не робить нічого корисного. Важливо й те, що для ледачої людини це постійний стан, який справедливо можна вважати за спосіб життя.
Для прокрастинації властиво розуміння того, що якесь діло слід зробити, і є бажання зробити його. Але з якихось причин людина відкладає його «на потім» і сама ж картається через це. Ні про який відпочинок і пов’язане з ним поповнення енергії не йдеться. Швидше, навпаки, нервуючись, людина виснажується. Вона займається чим завгодно, тільки не тим, що треба, і це гнітить її. Це тимчасовий стан, коли бажання відкласти пов’язане лише з певним завданням.
Втома
З тимчасовою втомою все просто. Досить відпочити як слід і бажання працювати з’являється знову. Втома проходить, на відміну від прокрастинації. Хронічна втома з’являється в тому разі, коли людина довгий час ігнорує сигнали власного організму про необхідність відпочинку. Тут уже лежання на дивані на протязі уїк-енду не врятує, швидше за все, доведеться йти до лікаря. Але в будь-якому разі це немає ніякого відношення до прокрастинації.
Вигоряння
Вигоряння нерідко трапляється на роботі з фахівцями розумової праці. Також досить схоже на прокрастинацію, але зовсім не те. При вигорянні нема бажання займатися фаховою роботою взагалі, а не якимось певним неприємним завданням. Таке відчуття, що немає сил, з’являється роздратування, апатія, байдужість. Прокрастинація спрямована не на всі справи по роботі, а на конкретні, особливо неприємні. Щоб відрізнити, досить полишити справу, від одної думки про яку нудить, і почати виконувати те, що більше до душі. Коли з’явилися сили та бажання — це прокрастинація. Якщо ж не хочеться робити навіть найулюбленіші справи, то варто придивитися пильніше, це може бути вигоряння. В тяжких випадках з цього приводу слід відвідати психотерапевта.
Що таке прокрастинація по суті
Багато психологів вважають, що прокрастинація являє собою ще як слід не вивчений захисний механізм, котрий вмикається, коли психіка людини бореться з тривогою від необхідності вирішення складних, важких чи нецікавих завдань. Сама по собі вона не є проблемою, так що не треба лякатися чи сварити себе за відкладання. Взагалі, на думку спеціалістів, останнє — це найгірше, що можна зробити в даній ситуації, бо тоді емоційний негатив буде нарощуватися, мов снігова куля.
Прокрастинація в більшості випадків вказує не на людину, а на завдання, з яким, певно, щось не так, коли його раз за разом відкладають. І трапляється вона не так вже й зрідка. Як свідчить Dr. Ferrari (apa.org), 20 відсотків американських чоловіків та жінок хронічно, тобто повсякденно, відкладають «на потім» свої справи вдома, на роботі, у навчанні та у відносинах (in relationships). Більш того, за результатами дослідження АПА (apa.org), у 2007 році 95% студентів постійно відкладають початок виконання курсового завдання.
Прокрастинатор буде займатися чим завгодно, аби лише не робити неприємну справу. Image Credits: depositphotos
Типи прокрастинації
Згідно Мілґрему, існує два головних напрямки: відкладання виконання завдань або прийняття рішень. За особою прокрастинатора: активний чи пасивний (за даними Чу та Чой, 2005 рік). Перший свідомо відкладає справи майже до самого терміну їх виконання, а потім «штурмує» у стислі строки. Другий несвідомо затягує початок виконання та ще й зазвичай через це добряче нервується. Пасивні бувають «нерішучі», бояться помилитися. Або «ті, що уникають», вони просто намагаються ухилитися від небажаної роботи. За типологією (Мілґрем, Моурер та Баторі) виділяють:
- Пов’язана з відкладанням виконання справ, у т.ч.:
- Академічна — у навчанні.
- Побутова — вдома.
- Пов’язана з відкладанням рішень, у т.ч.:
- Повсякденна — постійно відкладається вибір з будь-яких питань, в тому числі незначних, навіть у тому випадку, коли в наявності є все для прийняття рішення.
- Невротична — відкладаються життєво важливі рішення, що мають довготривалі наслідки: одруження, вибір професії тощо.
- Компульсивна — відкладається і прийняття рішень, і початок виконання справ, притому так часто, що це вже трансформується у стійку поведінку.
З яких причин виникає прокрастинація
Причин для прокрастинації дуже багато. Серед основних можна назвати:
- Перфекціонізм. Людина не впевнена в тому, що виконає все якнайкраще, а по іншому не може.
- Страх. Виконавець недооцінює свої сили та боїться невдачі. Або вважає завдання взагалі надто складним. Може впливати досвід попередніх поразок. Зрідка, але буває і протилежний мотив: боїться досягти успіху та через це виділитися з сірої маси. Інколи людину лякає публічна оцінка її роботи.
- Протест. Особистість опирається (нерідко буває, що несвідомо) кимось встановленим термінам (особливо — стислим) виконання роботи.
- Завдання помилково вважається другорядним, тому воно весь час відсувається, бо в пріоритеті — інші, важливіші.
Серед інших причин: загальне відчуття тривоги, стрес, проблеми в сім’ї чи на роботі, відсутність мотивації, побоювання відповідальності, банальна забудькуватість, очікування належного настрою тощо.
Є люди, які працюють більш ефективно саме в цейтноті. Image Credits: pixabay
Чи може бути користь від прокрастинації?
Отже, прокрастинація — це не страшно, хоча й досить неприємно. А чи може вона бути корисною? Як не дивно, але так. Наприклад, справи, які потребують творчого підходу, краще виконуються в тому випадку, коли перед початком беруть паузу. А бувають ще й такі ситуації, притому досить часто, коли людина відкладає виконання складної роботи та займається чимось іншим. І поки вона виконує щось друге, приходить ідея як врешті-решт вирішити відкладене. Інший варіант: прокрастинатор отримав досить складне завдання і вирішив, що почне його робити лише через деякий час. Поки дійшло до справи, вона спростилася або її зовсім відмінили (таке нерідко буває на виробництві).
Як боротися з прокрастинацією
Щоб позбавитися прокрастинації, слід виявити причини, через які вона виникла, та по можливості усунути їх. Ще радять градуювати справи на важливі/неважливі та термінові/нетермінові. Корисно планувати свій день — але з обов’язковим виконанням наміченого. А також розподіляти зусилля так, щоб працювати без надмірного напруження. І наостанок це одна порада. Інколи спрацьовує, як скажеш сам собі: «Це все одно доведеться робити. Чим раніше почну, тим швидше здихаюсь і забуду та спокійно почуватимуся».
