Внаслідок війни фінансове становище багатьох громадян помітно погіршилося. За цих обставин постає на повний зріст питання про кредити, бо почастішали випадки, коли без них не вдається вирішувати проблеми. Як би люди до цього не ставились, але ніхто не заперечує, що позики надають підтримку у складній ситуації. А можна добавити й інше. Коли брати «з розумом», то вдається обійтись без суттєвого негативу. Що б це не було, готівка в борг чи кредит онлайн на карту, треба все як слід зважити та розрахувати свої можливості.
Переваги кредиту
Навіть якщо не брати до уваги критичні ситуації, коли гроші потрібні негайно (наприклад, на операцію), то все одно позика надає певні переваги з фінансової точки зору які, при бажанні, можна було б навіть виразити конкретними цифрами:
- З урахуванням постійної дорожнечі купівля товару в кредит дає можливість отримати його за «сьогоднішню» ціну, що зазвичай менше, ніж буде через деякий час. Це, до речі, противага головному (і за великим рахунком єдиному) запереченню проти позики, яке полягає в тому, що проценти збільшують вартість придбання.
- Не секрет, що накопичування коштів на купівлю дорогої речі — складне завдання. По-перше, «ти збираєш, а воно дорожчає», наче це якісь детективні перегони. А по-друге, життя нелегке, повсякчас виникає спокуса витратити гроші на щось теж потрібне. А кредит як підписав, то вже віддаватимеш, ніде не дінешся. Це до того, що нерідко взяти позику буває єдиним шляхом придбати в сім’ю щось серйозне, бо назбирати в багатьох людей не виходить.
- А навіть коли й виходить назбирати, то ще невідомо, як буде краще. Наприклад, взяв кредит на 2 роки, купив меблі — і весь цей час ними користуєшся! Спиш на м’якому дивані а не на жорсткій софі. Або придбав машину та їздиш на ній у власне задоволення, а не на автобусі. Хіба це не потрібно враховувати? А гроші все одно щомісячно з сімейного бюджету виводяться, хоч за кредит віддавати, хоч на меблі складати.
Це головні переваги кредиту, можна було б назвати й інші. Наприклад, сьогодні не купив, бо нема за що. Поки назбирав кошти, а річ, шо так сподобалася, вже зникла з продажу.
Прийнято рішення оформити кредит…
… І нічого «жахливого» в цьому немає. По-перше, є ситуації, в яких позика цілком виправдана. Наприклад, трапилася біда (Боже борони, звичайно, але це життя!), а більше взяти ніде. Чи за навчання треба платити. Або прийшов замовлений товар і слід його негайно забрати, а зарплата затримується. До речі, відносно зарплати. Існує категорія людей, яким постійно не вистачає коштів, щоб «дотягти» останній тиждень. Немало з них користуються умовами банків, де сказано, що, коли гроші повернути через певний час (1-2 місяці), то проценти не нараховуються (пільговий період). Для таких позичальників кредитна картка виступає як «паличка-рятувалочка», звичайно при умові негайного закриття боргу в день отримання зарплати.
Якщо ж вести мову про довгострокові кредити, то тут слід дотримуватися правил елементарної фінансової грамотності. Для побутових бюджетів є рекомендація розподіляти гроші за принципом «50/30/20». Мається на увазі, що 50 відсотків сукупного доходу сім’ї повинно йти на щоденні витрати. 30 відсотків спрямовується на розваги та дозвілля. Багато хто нехтує цим пунктом, але це неправильно, бо, повноцінний відпочинок є необхідною умовою для інтенсивної роботи та отримання пристойної платні. 20 відсотків повинно витрачатися на погашення кредиту та накопичення.
Візьмемо, для прикладу, менеджера супермаркету. Він отримує 18 тисяч, з яких на поточні витрати щомісячно йде 12,5 тисяч. Чи може він купити домашній кінотеатр, якщо за кредит щомісячно треба буде віддавати 5,5 тисяч? Звісно, йому це ніхто не може заборонити, але з точки зору фінансової грамотності це нераціонально, адже при такому розрахунку порушуються правила ведення сімейного бюджету. В даному випадку неможливо заощаджувати кошти для вирішення важливих довгострокових проблем.
Вказаний вище принцип бюджетного розподілу не єдиний, яким слід користуватися під час прийняття майже гамлетівського рішення: «Брати чи не брати — ось в чому питання». Спеціалісти фінансової сфери радять погоджуватися на позику за наступних умов. По-перше, визначити ставку кредитування. Інколи річні проценти виявляються дуже високими, таке підходить лише у випадку крайньої необхідності та цілковитої впевненості у можливості повернення отриманих грошей в короткий термін.
По-друге, необхідно розрахувати, скільки коштів доведеться віддавати щомісячно. Розмір платежу не повинен перевищувати 20% сукупного доходу позичальника. У крайніх випадках 30-40%, але не більше, бо дуже зростає ризик опинитися в «чорному списку» через непередбачувані обставини. Деякі фінансисти радять купувати за кредитні гроші тільки товари, ціна яких не перевищує 2-4 заробітних платні позичальника, хоча цього правила, звісно, не завжди вдається дотриматися через об’єктивні причини. Ну і, звісно, дуже добре, коли людина, що підписує кредитний договір, має якусь «подушку безпеки». Резервний варіант стане в нагоді коли трапиться щось неприємне.
Серед інших порад: обирати найбільш комфортний варіант з найменшими витратами; уважно читати кредитний договір; не нехтувати пільговим періодом; не звертатися в організації, де реальна переплата перевищує 100% та не брати «нецільові» позики. Останню пораду дають тому, що в подібних випадках зазвичай гроші витрачаються дуже швидко й без придбання реальної цінності, яку можна було б «потримати в руках».
Крім того, в разі виникнення складнощів радять ні в якому разі не «ховатися» від банків. Навпаки, треба йти до кредитора та розповісти йому про ситуацію, що виникла. Позикодавці й раніше намагалися якось допомогти людям, бо банку вигідно, коли позичальник, хоч і пізніше, проте все ж поверне взяті гроші. Зараз ця тенденція навіть посилилася, банки зменшують ставку кредитування або пропонують реструктуризацію боргу. Останнє, до речі, відносно певних категорій осіб з червня для банків обов’язкове (законопроект № 9051).