Літаки F-16 мають невдовзі надійти в Україну. Їхній перший розробник — американська корпорація General Dynamics, історія якої почалася в XIX сторіччі з виробництва підводних човнів. Як Холодна війна спонукала компанію змінити діяльність? В яких незаконних оборудках був замішаний бізнес? І як завдяки підпільній «бійцівській мафії», що кинула виклик традиційним виробникам літаків, з’явився легендарний F-16? Докладно про все — в статті.
F-16. Image: depositphotos
П’ять фактів про General Dynamics
- Є одним з провідних американських оборонних підрядників: близько 70 відсотків продажів припадає на контракти з урядом США.
- Виробляє практично всю лінійку військової техніки: літаки, кораблі, підводні човни, танки та іншу наземну техніку, зброю, боєприпаси, інформаційні та технологічні системи.
- Складається з десяти дочірніх компаній, які працюють у 45 країнах. У 2022 році світовий обсяг продажів General Dynamics становив понад 39 мільярдів доларів.
- Виробляє та постачає (або планує постачати) до України танки M1 Abrams, керовані ракетні системи залпового вогню (GMLRS), бойові машини Stryker, а також броньовані бойові машини швидкої медичної допомоги (ACSV).
- Підрозділ з виробництва літаків F-16 зараз входить до складу іншої корпорації — Lockheed Martin, що розробляє, зокрема, HIMARS та Javelin.
Створення General Dynamics: від підводних човнів до винищувачів
Наприкінці XIX сторіччя ірландський винахідник Джон Голланд, що жив в США, отримав замовлення на будівництво підводного човна. Замовником була організація, яка підтримувала боротьбу Ірландії за незалежність: човен мав знищувати британські військові судна. Активність Голланда привернула увагу американських правоохоронців, і від ідеї довелося відмовитися. Але думку про створення життєздатного підводного човна Голланд не полишав.
У 1899 році винахідник за підтримки інвесторів заснував компанію Electric Boat Company та розробив прототип човна. Втім, продавати він не вмів, тому уклав угоду з юристом, фінансистом та підприємцем Ісааком Райсом: в обмін на фінансування і продаж першого та наступних підводних човнів Голланд мав відмовитися від патентних прав та повноважень керівника компанії. Він зайняв посаду головного інженера, на якій отримував 90 доларів на тиждень.
Electric Boat успішно продавала підводні човни ВМС США та за кордон (зокрема — в Британію, флот якої планував знищувати Голланд) по 300 тисяч доларів за штуку. Під час російсько-японської війни компанія продавала товар обом сторонам конфлікту, через що завоювала репутацію недобросовісної.
У період Першої світової керівництво Electric Boat вирішило переспрямувати ресурси на будівництво вантажних суден. Але стратегія виявилась невдалою. На відміну від багатьох брендів, які розбагатіли на цій війні, Electric Boat втратив гроші. 20-ті роки стали кризовими для компанії.
Напередодні Другої світової війни бізнес-практики Electric Boat потрапили під розслідування уряду США: компанію звинувачували в фінансуванні іноземних війн та передачі секретної інформації японському уряду. Проте підготовка до війни спонукала американську владу закрити очі на звинувачення та розмістити замовлення на заводах Electric Boat.
Друга світова стала зірковим часом для компанії. Виробництво працювало на повну потужність, були виготовлені сотні підводних човнів, кораблів та катерів. Але по закінченню бойових дій держзамовлення припинилися. Компанія скоротила чисельність працівників з 13-ти до 4 тисяч, а вартість її акцій впала з 30-ти до 10 доларів.
Втім, наявність капіталу у Electric Boat дозволила диверсифікувати бізнес. У 1946 році компанія за 10 мільйонів доларів купила канадську авіабудівну фірму Canadair. Ця угода вважається однією з найвигідніших в історії авіації, адже лише вартість заводу становила понад 22 мільйони доларів.
Інвестиція виявилася напрочуд своєчасною: з початком Холодної війни витрати на оборону, зокрема, виробництво літаків, зросли, і наприкінці 40-х Canadair отримувала одне замовлення за іншим. Тепер, коли Electric Boat стала більше ніж суднобудівником, настав час реструктуризації. У 1952 році була створена материнська компанія під назвою General Dynamics Corporation, яка керувала діяльністю Canadair та Electric Boat.
Середина ХХ сторіччя стала для нової компанії періодом нових поглинань, управлінської кризи та інновацій — не завжди вдалих:
- У 1953 році General Dynamics придбала американського авіавиробника Convair, що дозволило брати участь у торгах на аерокосмічні контракти США. Протягом наступного десятиліття Convair розробила перехоплювач F-106 Delta Dart, бомбардувальник B-58 Hustler, авіалайнери Convair 880 і 990, а також Atlas — першу діючу міжконтинентальну балістичну ракету США.
- Convair керувала розробкою американської ядерної авіаційної програми, яку з ентузіазмом підтримував Пентагон. У 1954 році компанія спустила на воду свій перший атомний підводний човен «Наутілус».
- Наприкінці 50-х—початку 60-х General Dynamics пережила велику управлінську кризу. Після кількох змін керівництва компанія об’єдналася з аерокосмічним виробником Grumman, щоби взяти участь у торгах на експериментальний тактичний винищувач подвійного призначення F-111. Проєкт General Dynamics переміг пропозицію Boeing, але результат виявився невдалим. Через додавання численних пристроїв та специфікацій прототип ледве міг піднятися у повітря. Уряд США лише дарма витратив оборонний бюджет та втратив декілька років.
F-16 або «зроби це просто»: «бійцівська мафія» та революція в технологіях
У 60-х роках основним літаком на озброєнні військово-повітряних сил США був F-15 виробництва компанії McDonnell Douglas. Його використовували, зокрема, під час війни у В’єтнамі. Основною місією F-15 було знищення радянських МіГ-25, але через громіздкість літак не завжди виконував цю задачу.
Розробники використали всі можливі технології, щоби зробити літак якомога простішим і меншим
В той період кілька досвідчених американських пілотів та інженерів об’єдналися у непублічну дослідницьку групу, яку називали «бійцівською мафією» через нестандартні підходи до проєктування літаків.
«F-15 є уособленням технології грубої сили, — пояснював Гаррі Гіллакер, інженер General Dynamics та головний конструктор F-16. — Якщо ви хочете отримати вищу швидкість, додайте більші двигуни. Якщо вам потрібна більша дальність, змініть розміри, щоби збільшити запас палива. В результаті виходить великий літак. F-15 вважався дуже складним через розміри та високу вартість».
У Пентагоні також були стурбовані тенденцією здорожчання проєктів: кожне покоління винищувачів вимагало в рази більших бюджетів за попереднє. Маючи лише F-15, США не змогли б побудувати стільки літаків, скільки потребувала Європа для протистояння Радянському Союзу.
Натомість «бійцівська мафія» протягом шести років досліджувала, як побудувати недорогий, легкий та високоманеврений літак, який матиме перевагу над традиційними винищувачами. Одним із очільників «мафії» був одіозний пілот Джон Бойд. Його теорія енергетичної маневреності базувалася на принципах термодинаміки. Бойд маніакально аналізував кожен аспект повітряного бою на предмет зміни енергетичних станів літака. Саме вища, ніж у супротивника, енергія, на його думку, мала давати перевагу в повітряному бою.
«Божевільний Майор» Джон Бойд
Теорії Бойда, якого називали «Божевільним Майором», не були популярні у військово-повітряних силах. Багато хто не погоджувався з його критикою традиційних поглядів та припущенням про перевагу маневреності над швидкістю. Окрім того, Бойд, як це часто притаманно інноваторам, був ексцентричним.
«Багато людей бачили в Бойді або божевільного, або генія, — згадував Гаррі Гіллакер. — Бойд насолоджувався цим образом як тактичною перевагою. Для нього розмова часто була контактним видом спорту. Гучним голосом він спілкувався з іншими ніс до носа, вставляючи вказівний палець у груди, щоб підкреслити думку, і перериваючи розмову словами: «Чуєте, що я кажу?» або «Розумієте, що я маю на увазі?».
F-16 з конкурентом F-17 під час випробувань
Девізом «бійцівської мафії» було: «Зроби це просто». Поступово її теорії почали отримувати визнання на офіційному рівні, і Пентагон схвалив розробку прототипів легких винищувачів від компаній General Dynamics і Northrop. F-16 виробництва General Dynamics здійснив перший політ у січні 1974 року та переміг прототип Northrop F-17 під час льотних випробувань.
«Ми використали наявні технології, щоби зробити все якомога простішим і меншим, — згадував Гаррі Гіллакер. — Якщо ми хотіли летіти швидше, ми зменшували опір, зменшивши розмір і налаштувавши конфігурацію. Якщо ми хотіли більшої дальності, ми робили літак ефективнішим. Ми добре усвідомлювали, що спеціалісти з авіоніки встановлять у літак купу гаджетів, які збільшать вагу та зменшать продуктивність. Тому ми зробили F-16 настільки щільним, що для цього не залишилося місця. Пізніше його оцінили за об’ємом простору, що не використовується. У нас було 4,8 кубічних фута (приблизно 0,14 кубометра. — Авт.). У F-15 — майже в десять разів більше».
Головний конструктор F-16 Гаррі Гіллакер
Ще однією перевагою при розробці F-16 стала здатність до швидких змін. Інновації торкнулися не лише технологій, а і стосунків у команді. Пілоти, інженери та обслуговуючий персонал обговорювали кожну дрібну проблему чи пропонували ідею, і їх одразу ж виправляли або тестували. Порівняно з більшістю виробництв літаків, де зміни могли вноситися місяцями або роками, на F-16 цей процес тривав максимум тиждень. До кабіни літака могли потрапити ледь не всі бажаючи спеціалісти. У 1977 році там побував навіть принц Чарльз, який отримав професію пілота.
Новий винищувач надійшов у масове виробництво у 1975 році з початковим замовленням 650 одиниць. В наступні десятиріччя загальна кількість замовлень на F-16 перевищила 4600, що зробило його найбільшою та найуспішнішою програмою для General Dynamics з часів Другої світової війни.
Цікаво, що спочатку F-16 не мав офіційної назви. Пілоти назвали реактивний літак Viper («Гадюка») на честь космічного корабля-винищувача в телесеріалі «Зоряний крейсер «Галактика». Пізніше винищувач отримав назву Fighting Falcon («Бойовий сокіл»).
Неофіційна назва F-16 — Viper («Гадюка»), офіційна — Fighting Falcon («Бойовий сокіл»)
General Dynamics на межі століть: підозри в обмані уряду та численні реструктуризації
Бізнес оборонної корпорації наприкінці ХХ століття можна розділити на два періоди: до та після розпаду СРСР. Структура та діяльність General Dynamics змінювались динамічно. Зупинимося на основних подіях:
- У 1976 році General Dynamics продала Canadair уряду Канади за 38 мільйонів доларів.
- У 80-х компанія почала виробництво танків. Придбавши відповідний підрозділ у Chrysler Corporation із кількома заводами, General Dynamics отримала контракт на виробництво танку М1 Abrams, який мав стати відповіддю на радянський Т-72.
- В цей період керівництво General Dynamics викликали для дачі свідчень перед Конгресом: він ініціював розслідування щодо завищених коштів, які компанія стягувала з уряду. Втім, отримання нового держзамовлення на виготовлення підводних човнів призупинило розслідування. Деякі сенатори критикували такий крок, зазначивши: «Оборонні підрядники, такі як General Dynamics, мають стільки важелів впливу на уряд, що можуть порушувати закони». Пізніше нове керівництво спробувало покращити імідж компанії, звільнивши 27 співробітників, чиї імена фігурували в розслідуванні.
- У 1985 році у General Dynamics з’явився відділ космічних систем. Того ж року компанія посилила авіапідрозділ придбанням виробника літаків Cessna.
- Розпад СРСР різко змінив оборонну стратегію Сполучених Штатів. Оборонні бюджети скоротили, внаслідок чого до 1992 року General Dynamics звільнила чверть робітників і виставила на продаж активи на суму 1,7 мільярда доларів, щоби повернути гроші акціонерам та виплатити борги. Компанія зосередилася на міжнародних продажах (конфлікт у Перській затоці відкрив ринки Близького Сходу), а також почала відмовлятися від неефективних підрозділів: Cessna, ракетного виробника Hughes Aircraft Company, відділу космічних систем. У 1993 році корпорація Lockheed купила у General Dynamics бізнес з виробництва F-16.
- До середини 90-х у компанії залишилось два бізнес-сегмента: атомні підводні човни та бронетехніка. Але наприкінці століття завдяки збільшенню оборонних бюджетів General Dynamics відновила придбання підрозділів, повертаючись на ринки, з яких пішла.
Сьогодні оборонна корпорація виготовляє більшість видів військової техніки та озброєння. Війна в Україні додатково стимулювала її бізнес та підвищила доходи. У 2023 році General Dynamics отримала від уряду США нові замовлення на заміну техніки та зброї, які було вирішено відправити до України: артилерійських снарядів, танків Abrams та бойових машин Stryker. Також в компанії заявляли про плани відкрити в Україні завод з виробництва 155-міліметрових боєприпасів.
