Телеграм-оглядачка та лекторка “Планети Кіно” Інна Гордєєва пояснює, чому відмовилась від титулу “кінокритик”, як будує зв’язок з аудиторією без бюджету, і чому фільми — це більше, ніж просто розвага.
@agency.underdog
“Коли тебе називають кінокритиком — одразу уявляють щось надто академічне. А я просто люблю кіно — і хочу, щоб його не боялись”.
Гордєєва веде Telegram-канал Netflix головного мозку, читає лекції у “Планеті Кіно” й не працює “за сіткою”. Каже: зібрала аудиторію без жодного піару чи таргету — лише завдяки щирості, надивленості й багатому контексту.
“Кінокритика — це не професія в Україні”
Інна принципово не бере гроші за рецензії, але наголошує: промо, лекції, освітні формати — це робота, а не “унікальна можливість потрапити на сеанс”.
Ринку як такого немає, і це змушує культурних фахівців вигадувати себе наново.
“Коли мені пишуть щось у стилі: ‘Просто запості трейлер’ — я думаю: а як ви уявляєте, ми живемо?”
“Ми втрачаємо ритуал великого екрана”
Багато глядачів перестають ходити в кіно — через брак часу, безпекову ситуацію чи звичку дивитись вдома. Але, за словами Інни, разом з цим зникає важливий досвід.
“Кіно — це не просто картинка. Це звук, простір, атмосфера. Навіть найкращий проєктор вдома не дасть того, що кінотеатр.”
Вона також пояснює, як авторські стрічки залежать від прокату. І чому фільми починають втрачати масштаб — не лише сюжетний, а й смисловий.
“Правда ховається в контекстах”
Інна свідомо не читає колег по ринку, не аналізує чужі рецензії — щоб зберегти чистоту погляду. Її підхід — не “холодна оцінка”, а особистий досвід, пропущений через емоції та бекграунд.
“Коли я пишу про фільм, я завжди пишу і про себе. Це не об’єктивна аналітика, і нею не має бути.”
Улюблені режисери? Нолан, Вільньов, Тарантіно. Улюблений жанр — будь-який, що залишає після себе питання. І головне — щоб було про що подумати.
“Це не хобі. Це моя природа. Просто не можу не робити цього.”
Повну розмову з Інною можна переглянути тут:
Це один із епізодів подкасту “Ідея відсутня” — про креативних людей з різних сфер, які мислять, створюють і формують культурні процеси. Далі — ще більше розмов із режисерами, дизайнерами, авторами й тими, хто змінює середовище навколо себе.
