Станіслав працює на позиції React developer у компанії Binariks, але після 24 лютого його посада змінилась на військовослужбовця ЗСУ. Ми вирішили дізнатись у Станіслава його історію захисту нашої країни.
Станіслав, React developer у компанії Binariks
Як розпочався твій день 24 лютого
Я був у Львові. Все розпочалось із дзвінка мого колишнього командира, у підпорядкуванні якого я був в АТО, ми із побратимами залишались у тісному зв’язку після 2015 року, й на передодні повномасштабної війни обговорювали наші дії. Ну й власне почувши перші вибухи у Києві та промоніторивши новини наш командир один із перших зрозумів, що сталось й одразу зателефонував всім побратимам, це було близько 5 ранку. В принципі в військових кругах ходили думки, що це станеться рано чи пізно, але коли з просоння я підняв трубу то спершу не повірив йому. Я чомусь до останнього думав, що активні воєнні дії сконцентруються на Донбасі, а не по всій території України. Спочатку я навіть запитався у нього чи він жартує чи можливо провіряє мене, але коли я все усвідомив то одразу зібрав всі необхідні речі й вирушив в Хмельницький де забрав залишки воєнного спорядження та зустрівся із побратимами. Зранку 25 лютого ми вже були в Києві де доукомплектували нашу бригаду, яка до речі 24 лютого зустріла війну біля Гостомеля.
Як ти змінився під час війни?
У мене постійно залишалось здивування від того що у Києві в 2022 році може бути війна й місто будуть бомбити. Також важко було усвідомити момент, що сьогодні тут танк горить, а завтра вже цивільні гулять. А найбільш вплив на мене мала звісно Буча, оскільки я власне на початку березня тримав там позицію та відступав через оточення орків. Також ми робили розвідку по Ірпеню, й розуміння того, що там сталось закарбується на все життя в моїй пам’яті. Але якщо брати в загальному я ніяк сильно не змінився, оскільки вже проживав подібний досвід, тому мій мозок одразу переключився на бойові дії та відсутність умов цивільного життя, звісно тут допомагає велика кількість адреналіну.
Як виглядає твій день?
Ну зараз розпорядок дня відрізняються від днів коли були бойові дії на Київському напрямку, зараз у нас здебільшого організаційні питання та тренування підрозділу, відпрацювання тактики й тд. Тому стандартного розпорядку в принципі немає. Зараз у Києві вже повертається життя та люди, хотя ще періодично прилітають ракети. Але ми із побратимами вже навіть трохи жартуємо, що в Києві знову появляються затори значить життя нормалізується. Зрештою я розумію людей, тут їх домівка, дуже добре коли є куди повертатись, оскільки не всім пощастило зберегти їх дім. А ми із нашою бригадою готуємось до передислокації із Київського напрямку в локацію де ведуться активні бойові дії, там нас явно чекає інший розпорядок дня.
Як тобі під час війни допомагала компанія?
Компанія із самого початку війни знала, що я підпадаю під мобілізацію, вони одразу запитались чи мені та побратимам потрібна якась амуніція. Компанія передали нам броніки та каски, також вони покрили в короткий термін покрили велику частину коптеру за 210 тисяч. Я завжди знав, що ітішніки дуже круті люди. Також я дуже вдячний за те, що компанія продовжує весь цей час платити мені зарплату та підтримувати по різних волонтерських реквестах.
Що допомагає тобі бути в психологічному тонусі?
Я стараюсь менше думати про цивільне життя та абстрагуюсь від цього. Для мене війна це свого роду робота, й у цій війні в кожного своя роль та свій вклад. Хтось повинен бути водієм та займатись логістикою, також люди повинні продовжувати працювати та підтримувати економіку, яка зараз у поганому стані. Кожен напрямок є важливим. Насправді велика подяка всім хто волонтерить, це також багато роботи та складних запитів, а волонтери хочуть завжди всім допомогти. Також для тих хто зараз в тилу рекомендую приділити більше часу розумінню воєнної справи, щоб банально знати як розібрати автомат та правильно стріляти, ну й звісно медицина! її дуже важливо знати. Ну але якщо говорити за війну, то потрібно абстрагуватись, та прийняти, що в тебе є дві ключові цілі це виживання та знищення ворога.
Що плануєш зробити після нашої перемоги?
Ой, важко сказати, зараз складно зрозуміти коли буде наша остаточна перемога, мені здається, що із росією ми будемо ще довго воювати, можливо це переросте в іншу не таку активну війну, думаю цей момент настане коли ворог відступить, щоб накопичити нові сили. Вот думаю коли настане цей проміжок часу й у нас буде ротація, то я зможу поїхати на море та просто морально відпочити, абстрагувавшись від цього всього. Зробивши максимальну розгрузку від воєнного життя, а потім знову повернутись у стрій.
На останок хочу сказати, що ми точно переможемо, оскільки українці дуж крута нація й після цієї війни ми розквітнемо ще більше. Тому тримайтесь, вірте в ЗСУ. Все буде Україна.
