Чи можна керувати вихованням так само, як бізнес-процесами? Як зберегти довіру, коли підліток починає припускатися помилок, і чому навіть за наявності великих статків не варто позбавляти дітей труднощів? Я переконаний, що ідеї потрібно не нав’язувати, а «продавати», а давати гроші лише в обмін на реальні досягнення.
Upbringing. Credit: depositphotos.com
Мене часто запитують, як я доношу свої думки до доньки-підлітка. Саме слово «доносити» передбачає певний тиск, тому я віддаю перевагу іншому підходу — ідеї треба «продавати». Звісно, власний приклад має значення. Я намагаюся показувати, як важливо мати мету, розуміти свої бажання і професійно рухатися в обраному напрямку. Проте я не маю ілюзій і не очікую, що донька обов’язково піде моїм шляхом. Сьогодні вона хоче займатися моїм бізнесом, завтра захоче чогось іншого — я не можу і не прагну впливати на це директивно. Моя стратегія ґрунтується на іншому.
Запитання замість повчань
В інтернеті чимало мемів про різницю між підходами до виховання. Часто батьків з пострадянського простору зображують авторитарними: «Ти мусиш робити це, ти зобов’язаний робити інше». Натомість західний підхід виглядає інакше, і я вважаю, що варто зберігати саме такий вайб — коли дитина тебе слухає і, головне, чує. Не треба отруювати цей простір тиском.
Найпростіший спосіб вплинути на вибір дитини — ставити правильні запитання. Наприклад, донька міркує про майбутню кар’єру. Замість готових порад я запитую: «Які варіанти ти бачиш?», «Де ти це бачила на практиці?», «Як це працює?», «Чого досягли люди у цій сфері?». Відповідаючи, вона сама починає занурюватися в тему, міркувати та аналізувати. Це дозволяє їй дійти висновків самостійно.
Показовий випадок у нас стався зі здоров’ям. Донька харчувалася абияк. Мої лекції про шкоду цукру вона ігнорувала. Але в якийсь момент вона подорослішала, для неї став важливим зовнішній вигляд і стан шкіри. Це був ідеальний момент для «продажу» ідеї. Я не став читати моралі, а просто найняв нутриціолога, і фахівець наочно пояснив їй, що відбувається в організмі. Її погляд змінився миттєво: вона почала стежити за харчуванням і отримала чудові результати. Спрацювало те, що вона сама «купила» цю ідею, коли у неї з’явився запит. Такого результату навряд чи вдалося б досягти, якби я силоміць годував її корисною їжею.
Довіра і право на помилку
Зберегти довіру у стосунках з підлітком складно, але необхідно. Коли діти підростають, вони неминуче починають робити дурниці. З’являється величезна зона секретів. Чому вони виникають? Тому що дитина боїться покарання.
Моє завдання — зберігати спокій і раціональність, не піддаючись емоціям. Якщо виникла проблема, ми не влаштовуємо істерик, а розбираємо, до чого цей вчинок призведе, як він вплине на майбутнє і як тепер усе виправити. Головне — дати зрозуміти, що я не сваритиму, а допоможу розв’язати проблему. Коли зникає страх покарання, зникає і потреба брехати.
Фінансова грамотність
Щодо грошей, то я ділю навчання на три етапи. Перший — освітній, тобто я просто пояснюю, звідки беруться гроші, якими бувають зарплати, скільки коштує життя. Це база.
Другий і найважливіший етап — особистий досвід заробітку. Ставлення до грошей змінюється лише тоді, коли дитина починає заробляти їх власною працею. Що раніше, то краще. Моя донька працювала нянею у друзів, прибирала будинки, виконувала доручення в офісі. Отримуючи свої 5 або 20 доларів за годину, вона почала міркувати раціонально. У неї виникло закономірне запитання: «Чи хочу я все життя заробляти 20 баксів, підмітаючи підлогу, чи мені потрібно щось змінювати?».
Третій момент — це жорсткі обмеження. Навіть якщо я готовий витрачати на дитину 100 тисяч доларів на місяць, я не маю права цього робити. Люди отримують задоволення від речей лише тоді, коли вони доклали зусиль для їх отримання. Найбезглуздіша гра, яку можуть створити батьки, — це коли дитина витрачає сили на те, щоб витрусити гроші з тата чи мами.
Зусилля мають бути спрямовані у зовнішній світ. Хочеш сукню на випускний? Чудово. Давай подивимось на твої оцінки. Хочеш новий iPhone? Закінчи програму навчання швидше. Це свого роду контракт: ти долаєш перешкоду (у навчанні чи спорті) і отримуєш за це приз. Так, дітям складно, їм особливо немає з чим «боротися» у сучасному світі, окрім школи та спорту. Але бодай у це річище потрібно спрямовувати їхню енергію.
Школа життя в Орегоні
Зараз моя донька навчається у школі-пансіоні в Орегоні, і мені дуже подобається цей формат. Там вони постійно зайняті шість днів на тиждень: навчання, багато додаткових занять, спорт. Але головне — побут.
Вони самі прибирають усю школу. У кожного студента є своя зона відповідальності: хтось миє пральню, хтось коридори. Донька сама пере свої речі, прибирає кімнату. Ба більше, їжа в американській школі досить специфічна, тому їй доводиться самій думати, як харчуватися правильно і корисно. Ця фізична праця і необхідність обслуговувати себе самостійно — найкраще щеплення від інфантильності.
Висновок
Виховання для мене — це не спроба створити власну копію і не нескінченна роздача бонусів. Я хочу, щоб зусилля моєї доньки були спрямовані не на маніпулювання батьками, а на взаємодію із зовнішнім світом. Не можна змусити людину бути успішною чи здоровою з-під палиці — цю ідею можна лише грамотно «продати», щоб вона сама захотіла її купити. І якщо до моменту виходу в доросле життя донька навчиться бачити зв’язок між своїми діями та результатом, значить, моя стратегія спрацювала.
