Маркетинг — це безперервний спринт, де від вас очікують швидких рішень, креативного підходу та вимірюваних результатів. Як не втратити продуктивність у турбулентні часи?

Маркетолог
Втома, стрес, тривоги — частина нашого повсякденного життя. Я теж, як і колеги, та й усі українці, відчуваю цей вплив. У творчій роботі ми особливо вразливі до пресингу інфополя та подій. Це вимагає вкрай обережних комунікацій та додаткової перевірки доречності кожного рішення. Навіть публікацію у соцмережах робиш з підвищеною обачністю, адже якщо ти спав, це не гарантує тихої ночі у інших.
Проте саме робота надає сьогодні найбільшу опору. Цей текст — про мої власні підходи до збереження ресурсу та продуктивності в своїй ролі. Ділюся і буду рада, якщо щось відгукнеться на замітку.
Зняти із себе тягар бути «натхненником»
Одна з причин вигорання керівника — очікування оточуючих (і власні) — ти завжди маєш бути джерелом натхнення для своєї команди.
Особливо це стосується керівників маркетингу, які координують динамічні та часто непередбачувані процеси, мають підтримувати творчу атмосферу в колективі й на потоці видавати нові ідеї.
Однак роль керівника — не бути «натхненником», а створювати процеси, які дають змогу кожному члену команди бути достатньо ефективним та самостійним в рамках своїх компетенцій. Коли команда розуміє свої цілі, має чіткі ролі й можливість для професійного розвитку, навантаження на керівника значно зменшується.
Саме такий підхід, що фокусується на розвитку команди та ефективності через системність, стає особливо актуальним в умовах кадрового голоду. Коли кожен співробітник є цінним, важливо планомірно виявляти вигорання серед команди та працювати з цим, для збереження атмосфери команди в цілому.
Однак, важливо пам’ятати, що відповідальність за це несе не тільки керівник відділу, а корпоративна культура компанії, та безпосередньо кожен співробітник за себе. Ми всі — і керівники, і співробітники — живемо та працюємо в умовах стресу. Саме тому кожен має взяти на себе відповідальність за свій стан і вчитися його сканувати та розуміти.
Метод малих кроків
Маркетологи часто працюють з масштабними кампаніями та довгостроковими стратегіями. Це може виснажувати, якщо зосереджуватися лише на кінцевій меті.
Уявіть, що ви піднімаєтесь в гори. Якщо постійно дивитися на вершину, здається, що шлях нескінченно довгий. Але коли концентруєшся на кожному кроці, дорога стає зрозумілішою.
Іноді ми рухаємося інертно, вже пройденим шляхом, не переглядаючи те, що робимо й віримо, що наша цілеспрямованість колись принесе результат. Але маркетинг — не лінійний процес, а динамічна реальність. Те, що працювало вчора, сьогодні може вже не мати ефекту.
У роботі це означає фокус на короткострокових діях, що дають видимий результат. Саме тому я застосовую метод малих кроків: розбиваю великі проєкти на окремі задачі. Це забезпечує гнучкий шлях до мети та дозволяє бачити чіткий прогрес на кожному етапі, що знижує тривожність.
Не концентруйтеся на помилках — просто спробуйте
Бувають моменти, коли здається, що мета недосяжна. У такі миті я нагадую собі: «Я хоча б спробую. Якщо не спробую — точно не вийде».
Коли я тільки прийшла в компанію і ще ознайомлювалася з процесами, отримала листа про старт Effie. Дізналася, що раніше компанія ніколи не брала участь і навіть у цьому році не було такого плану. Дедлайн подачі був дуже близько. Я загорілася ідеєю, СЕО мене підтримав. Ми йшли на конкурс з розумінням, що з першого разу може не вийти, але хоча б спробуємо. Це дуже підбадьорило. І, уявіть, ми з першого разу потрапили у шорт-лист. Мене це і порадувало, і засмутило (в глибині душі я розраховувала на призове місце!).
Цей досвід дозволив вже через півроку взяти 4 відзнаки на Mixx Awards. Знаю, ми будемо пробувати, поки не візьмемо Effie. Це амбітна мета, адже кейси перформанс-агенції оцінюються клієнтами за метриками ефективності, а не креативними рішеннями, як на преміях.
Такий підхід дозволяє знизити тиск і страх перед помилкою. Важливо дати собі дозвіл спробувати. Якщо щось не спрацює, це досвід, а не поразка, який можна проаналізувати, і на який потім можна спертися, аби рухатися далі.
Шукайте свої сенси
Особисто для мене основа мотивації — це наявність сенсу в тому, що ти робиш. Я дуже часто ставлю собі в особистому житті та в роботі питання: «Навіщо це робити? Які очікування?»
Без такого внутрішнього компасу робота швидко перетворюється на обтяжливу рутину. Я багато разів бачила, як люди вигорають на роботі, – просто ходять відпрацювати свою зарплату з 9 до 18. На жаль, такі співробітники можуть роками залишатися на місці, не реалізовуючи свій потенціал.
В мене є простий принцип: я в компанії до тих пір, поки мені є, що дати, і що взяти.
Шукайте свій сенс. Якщо в компанії є можливості – варто їх брати! Я ніколи не ставлюся до своєї роботи як до чужого бізнесу. Кожен мій успіх – це мій власний кейс. Так, він приносить результат компанії, і за це мені платять, але це передусім мій досвід та мій внесок у власний професійний розвиток.
Порядок на робочому місці і в процесах = порядок в голові
Чи бувало у вас відчуття, що весь день просто розгрібаєш випадкові завдання, і здається, що цьому не буде кінця, а заплановане все відкладається?
Я щодня комунікую мінімум з 15 людьми. Коли готуються проєкти чи плануються заходи, кількість контактів збільшується. Крім того, є постійні сповіщення, розсилки та форс-мажори, що вимагають уваги. Важливо не брати на себе все одразу, а вміти правильно пріоритезувати.
Моя система базується на довгостроковому плануванні проєктів на рік з детальними списками кожного місяця та тижня. Кожну п’ятницю я формую плани на наступний тиждень. Для цього використовую прості сервіси — для глобальних задач є Google Excel, для поточних — базовий застосунок для нотаток із синхронізацією на ПК і телефоні. Навіть якщо виникли непередбачені обставини, під рукою завжди є план, до якого можна звернутися.
Ще один важливий момент — чітке розставлення пріоритетів у комунікаціях. Всі мої чати Telegram та імейли організовані за папками — я точно знаю, які чати потребують негайної уваги, а які можна відкласти.
Система планування та класифікації дозволяє зберігати продуктивність, навіть коли починається якийсь хаос. Такий підхід дає змогу бути в тонусі, зберігати фокус і впевненість у тому, що важливі справи не залишаються без уваги.
Люди — джерело натхнення
Ми часто не дооцінюємо вплив оточення на продуктивність. Усім нам потрібне середовище, яке надихає.
Останній рік я активно відвідую заходи. Частіше саме атмосфера, люди та їхні проєкти надихають більше, ніж інформація на лекції.
Саме тому спілкування з колегами з інших компаній та галузей є надзвичайно важливим. Найцінніші інсайти часто приходять не з виступів, а з неформальних розмов під час кава-брейку.
Обмін досвідом дозволяє подивитися на власні завдання під іншим кутом, знайти нестандартні рішення та отримати потужний заряд для розвитку.
Регулярна саморефлексія замість міфічного work-life balance
Я зрозуміла, що баланс між роботою та життям — це ілюзія. Є лише життя, і робота — це його частина. Тому я більше не намагаюся розділяти ці сфери, а зосереджуюся на тому, щоб кожен день приносив сенс і задоволення. Інколи я працюю на максимум, інколи обираю відпочинок, але завжди пам’ятаю, що це частини одного цілого.
Щоб уникнути вигорання, я постійно аналізую свій стан на роботі, та й поза нею, за допомогою простих питань
- Радість: Чи отримую я задоволення від того, що роблю?
- Розвиток: Чи зростаю я як професіонал?
- Результат: Чи досягаю я поставлених цілей (компанії, власних)?
Зрештою, наша енергія тримається на чотирьох опорах: сенсі, системності, самотурботі та людях. Збудуйте їх міцно.