Управлінські теорії спростовано. Вже 8 місяців, як підприємці щодня винаходять нові алгоритми роботи, намагаючись утримати бізнес, а ще краще — розвивати його. Горизонт планування зменшився, а гнучкість та швидкість прийняття рішень зашкалює. Як українські компанії пристосовуються до нових реалій? Ділюсь своїми 8 висновками за 8 місяців повномасштабної війни.
1. Антикризовий план може не спрацювати. Та він точно має бути
Ми розглядали можливість війни та готувались, тож це допомогло не розгубитись. Одразу виплатили команді 100% зарплати за лютий, щоб люди мали змогу вирішити нагальні потреби. Але реальність перевищила наши очікування. План антикризових заходів враховував турбулентність економіки та різке падіння попиту. Але не передбачав руйнування магазинів, евакуацію персоналу, термінову релокацію складів та пошук нових виробників. Тому це скоріше вектор, аніж покрокова інструкція. Важливо імпровізувати та вносити корективи на ходу. Важливо бути гнучким, при будь яких обставинах.
2. Ефективні комунікації — емпатичні комунікації
Після початку війни щодня записував відеозвернення для команди, щоб підбадьорити, розказати, що відбувається в компанії та які в нас плани. Особисто спілкувався з клієнтами та партнерами, а весною об’їхав міста на заході України, щоб познайомитись з клієнтами та виробниками . Так здорові особисті взаємини сприяли подальшому відновленню ділової активності.
3. Важливо вміти працювати віддалено
Ковід навчив нас працювати поза офісом. Та вимога періоду локдауну — безпекова необхідність часу війни. Ми діджиталізуємо всі бізнес-процеси в компанії. Перевели роботу команди в Microsoft Office 365, що дозволило співробітникам працювати з будь-якої точки світу. А також запустили асистент-бот для ефективної роботи з персоналом.
4. Моральне здоров’я команди — база
Бережіть своїх людей. Ефективність їхньої роботи напряму залежить від психоемоційного стану. Щоб підтримати команду, серед іншого, пройшли навіть цілий «Курс життєздатності». Основний відгук — це те, що набуті знання допомагають тримати стабільний психологічний стан команди.
5. Репутація. Важко виміряти, складно недооцінити
Кредит довіри, який за 25 років роботи ми отримали від партнерів, дозволив амортизувати нові виклики та відновити роботу. 24 лютого я написав пост в LinkedIn та розіслав листи закордонним компаніям. Ми стали вікном, через яке світові лідери дізнались, що відбувається в Україні та надали допомогу. Так, завдяки нашій репутації та усталеному партнерству, діти, що вимушено залишили домівки або ж на власні очі бачили війну, продовжують отримувати конструктори, ляльки, підгузки та харчування від провідних брендів.
6. Волонтерство — справа гарячого серця та холодного розуму
І мало чим відрізняється від бізнесу. Тут також потрібні налагоджені бізнес-процеси, стратегія розвитку, стабільні джерела фінансування. А ще організована професійна команда. Тож це важка праця, і я хочу подякувати своїй команді та усім людям в Україні, які займаються волонтерством.
7. Цінувати тих, хто поруч. Кожного дня
Війна ще раз підсвітила, наскільки важлива кожна хвилина разом із близькими. Тож взяв собі за правило — не відкладати телефонну розмову. Зустрічатися з колегами, партнерами, друзями. Приділяти більше уваги рідним. Важливо цінувати кожну хвилину і тих, хто ділить цю мить з тобою.
8. Іграшки — це більше, ніж просто іграшки
Це розвиток, це радість, це можливість відволіктися та розповісти щось дитяче важливе іграшковому другу. Для наших дітей сьогодні іграшка — це також антистрес, що дає психологічну опору і дозволяє залишатися маленькими навіть у такі складні часи. Зараз я вкотре впевнююсь, наш бізнес — про дитинство в цілому. Про право його мати та необхідність зберегти.
Так, війна принесла із собою руйнацію. І перш за все, руйнацію міфу про єдність та братерство «дружніх народів». Повномасштабна війна зробила те, що не вдавалось жодному політичному лідеру в Україні. Згуртувала українців в один сталевий кулак. Ми стійко захищаємо країну по всім фронтам — на полі бою, в тилу та на міжнародній арені. Віримо в ЗСУ та наближаємо Перемогу!