Що таке аутстафінг і наскільки це законно

Аутстафінгом (англ. out «поза», staff — «штат») називається виведення найманих робітників компанії-замовника за штат (тобто звільнення) і оформлення (прийом на ті ж самі посади) цих же людей в штат компанії-виконавця (аутстафера, підрядника). Вказаний персонал продовжує виконувати ту ж саму роботу, що й раніше, і нерідко навіть залишається на своїх робочих місцях у компанії-замовника. Аутстафер з цими людьми укладає трудові договори, видає їм пластикові картки для отримання заробітної платні, веде бухгалтерію та податковий облік, вирішує усі поточні питання. Інша схема аналогічна, відмінність лише в тому, що аутстафер знаходить працівників де-інде, а потім влаштовує їх на роботу у фірми, з якими укладає угоди. Останні відраховують комісію за кожного працюючого.

Аутстафінг. Image: depositphotos

Відмінність аутстафінгу від аутсорсінгу

Інколи аутстафінг плутають з аутсорсінгом. Це різні поняття, бо останній має на увазі передачу певної роботи зовнішнім виконавцям, що є постійними працівниками фірми-аутсорсера. При аутстафінгу існує три ланки: замовник, виконавець та працівники. Будь-які трудові відносини між замовником та персоналом виключені. Замість цього замовник укладає договір з виконавцем, а виконавець укладає договір з робітником. Простіше кажучи, працівники рахуються у штаті однієї компанії, а працюють на іншу. При аутсорсінгу дві фірми, замовник та виконавець, безпосередньо взаємодіють між собою. Фактично, аутсорсер здає своїх співробітників в оренду.

Переваги аутстафінгу

Після укладання договору аутстафінгу компанія-замовник отримує численні переваги:

• Бухгалтерія отримує можливість показати підвищення витрат, завдяки чому з’являється можливість зменшити податок на прибуток.
• На основний штат співробітників зменшується адміністративне та фінансове навантаження. При цьому наймач і далі продовжує керувати робітниками.
• Витрати на власний персонал (видаткові матеріали, бензин для ТЗ, амортизація, канцтовари і т. ін.) скорочуються, бо їх сплачує підрядник.
• Практично зникають ситуації, за яких власний персонал не спроможний впоратися з навантаженням, бо працівників по аутстафінгу можна найняти лише на той термін, на протязі якого вони мають вирішувати поставлені завдання.
• Наймач мінімізує витрати на кадрову службу, бо отримує лише співробітників необхідної кваліфікації, не витрачаючи на їх пошуки час та гроші. (можна взагалі не тримати в штаті HR-співробітника, бо він є в аутстафера). Це особлива актуально для компаній з філіями.
• За допомогою аутстафінгу вирішується питання залучення до роботи спеціалістів найвищого рівня, яких, особливо в IT сфері, швидко знайти неможливо.
• При аутстафінгу не потрібно підвищувати кваліфікацію співробітників та витрачати на це кошти.
• У договорі визначають терміни виконання робіт та обов’язки сторін. Якщо матимуть місце порушення, то виконавець буде повинен відшкодувати збитки замовнику чи сплатити штраф. Отже, він зацікавлений тримати у штаті лише відповідальних та досвідчених профі.
• Працівник не може раптово звільнитися, бо в нього угода з фірмою-аутстафером.
• Коли працівник «не підходить» замовнику, його можна швидко замінити.
• Залежно від типу послуг можна вибрати форму оплати (погодинну, акордну тощо).
• За рахунок економії на співробітниках можна зменшити ціну на товари чи послуги.
• Внаслідок збільшення фактичного прибутку компанії-замовника зростає її інвестиційна привабливість.

Неважко помітити, що угода з компанією-аутстафером має безліч позитивних моментів. Але — лише в тому випадку, коли остання відповідально ставиться до своїх обов’язків. Якщо ні, то такий виконавець навмисне порушуватиме податкове законодавство. Або буде недосвідченим чи некомпетентним у питаннях найму співробітників, не знатиме законів у цій сфері. Як наслідок, замовник матиме проблеми з контролюючими органами або працівники виявляться недостатньо компетентними. Тому краще працювати з аутстаферами, що добре відомі на ринку послуг даного типу.

Переваги для аутстафера зрозумілі. Чим більше і на довший строк він влаштує своїх співробітників до фірм-замовників, тим більшу отримає комісію. Мінус лише в тому, що кваліфікованого спеціаліста можуть «переманити» в штат замовника.

Законодавство

Правові відносини між суб’єктами господарювання (СГ), між якими виникають відносини аутстафінгу, регулюються Податковим кодексом (ПК) України та Зак4оном України (ЗУ) «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 5.07.2012 р. Але навіть сам термін «аутстафінг» у цих документах відсутній.

Згідно ст. 14 п. 14.1.183 ПК надання персоналу передбачає укладання угоди чи контракту. За ч. 1, ст. 36 ЗУ, цей закон, поряд з іншими актами, регулює діяльність СГ, що наймають робітників. За ч. 2, ст. 9 наймання робітників для виконання роботи у інших роботодавців (аутстафінг) заборонене без відповідного дозволу. У Постанові КМУ №359 від 20.05.2013 р. прописаний Порядок видачі такого дозволу. Але вона не набрала чинності. Можна ще згадати ЗУ «Про перелік документів дозвільного характеру в сфері господарської діяльності» (ч. 8, ст. 1), який забороняє вимагати від СГ отримання дозвільних документів, що не внесені в перелік в цьому ЗУ. А дозвільний документ на аутстафінг — саме не внесений.

Отже, на жаль, правові відносини у сфері аутстафінгу остаточно не врегульовані. Тому на практиці суди виносять рішення, виходячи з наступних міркувань. Якщо компанія-замовник може документально підтвердити існування реальних правовідносин між всіма учасниками (замовник, виконавець та співробітники), і фірми дотримуються законодавства по оплаті праці робітників та сплати податків, то рішення зазвичай приймається на користь підприємства.

Крім того, з тої ж таки практики, аутстаферам не рекомендується працевлаштовувати співробітників до замовників, які на протязі року скорочували чисельність робітників. А також не виконують норми чисельності працівників на основному виробництві та залучають робітників до виконання робіт з основних професій технологічного процесу, або для виконання робіт в шкідливих, тяжких чи небезпечних умовах праці.