Leopard-2, які Україна невдовзі має отримати від Німеччини та інших європейських країн, вважаються одними з найпотужніших бойових танків у світі. Але поки їхня кількість не відповідає нагальним потребам. Чому не можна швидко прискорити виробництво? Що заважає відправити в Україну списані машини? Та чи змінить повномасштабна війна оборонну промисловість в Європі? Розбираємося в статті.
Танк Leopard 2 А6
Хто виробляє танки Leopard та в чому тут проблема?
У виробництві Leopard задіяні дві великі німецькі компанії:
- Krauss-Maffei Wegmann (KMW) з Мюнхена відповідає за корпус, включаючи броню, та збирання всіх компонентів.
- Rheinmetall з Дюссельдорфу постачає 120-міліметрову гладкоствольну гармату та систему управління вогнем.
Проблема в тому, що компанії ворогують між собою через геть різні стратегії розвитку та створення конкурентних продуктів.
KMW, який з 1970-х років виготовив понад 3500 Leopard-2, зараз вважається найбільшим виробником танків у Європі. Компанія є частиною франко-німецького холдингу KNDS, куди входить також французське оборонне підприємство Nexter. Крім основного бойового танка, KMW створює бойову машину піхоти Puma та зенітний танк Gepard.
Мюнхенська компанія не прагне публічності та глобального визнання. Натомість Rheinmetall дотримується курсу агресивного зростання, мріє про глобальну корпорацію та купує компанії по всьому світу. До того ж Rheinmetall розробляє власні продукти, що створюють конкуренцію KMW: бойовий танк KF-51 Panther та бойову машину піхоти Lynx.
Звичайно, після початку повномасштабної війни діяльність Rheinmetall активізувалась.
Коли наприкінці лютого канцлер Олаф Шольц оголосив про виділення 100 мільярдів євро на спецфонд для оновлення Бундесверу, голова Rheinmetall Армін Паппергер протягом доби представив список продуктів, які може постачати компанія. Йшлося про військові товари загальною вартістю 42 мільярди євро: від боєприпасів та захисного одягу до ручних димових гранат, танків і зенітних систем.
Керівник Rheinmetall Армін Паппергер
Конкурентів така активність роздратувала. Керівник KNDS Френк Гаун тоді назвав Арміна Паппергера «гавкачем з гамбурзького рибного ринку».
В минулому Rheinmetall прагнула об’єднатися з Krauss-Maffei Wegmann, але угода кілька разів провалювалася через опір власників KMW. До того ж німецький уряд волів мати вибір між двома танкобудівниками. Замість злиття всередині Німеччини керівництво країни хотіло бачити європейські альянси.
Власне, таким альянсом і став французько-німецький KNDS. Але складні відносини між конкурентами призвели до того, що зараз кожен виробник рухається у власному напрямку і ніхто не думає про загальну картину.
В чому складнощі з виробництвом та ремонтом танків?
Виробництво одного танка Leopard займає кілька років. Наприклад, Угорщина, яка замовила 44 нових танки наприкінці 2018 року, отримає перші з них тільки у 2023-му. Причин декілька. Головна з них — проблеми з ланцюжком поставок.
У виробництві Leopard-2 задіяні близько 1 тисячі постачальників, кожен з яких обслуговує по декілька іноземних клієнтів.
Так, сталь для броні Leopard — дефіцитний товар: досі її постачала лише шведська сталеливарна компанія SSAB. Щоби не залежати від одного виробника, наприкінці 2022 року в KMW оголосили про придбання частини німецької сталеплавильної фабрики Friedrich-Wilhelm-Hütte.
За дизельні двигуни танків Leopard відповідає компанія Rolls-Royce, яка виготовляє їх у Німеччині під маркою MTU. Але у Rolls-Royce зараз власні проблеми: нове керівництво материнської компанії в Лондоні цього року взяло курс на жорстку економію через фінансові складнощі. У німецькій дочірній компанії хвилюються, що це може вплинути на обсяг інвестицій, а значить — на темпи виробництва двигунів.
Створенням коробки передач займається компанія Renk. Деякий час вона належала групі Volkswagen, а сьогодні — німецько-шведському фінансовому інвестору Triton. І хоча близько 75 відсотків бізнесу Renk — це обслуговування оборонної промисловості, поки повномасштабна війна не вплинула на кількість замовлень.
Загалом через багаторічне роззброєння та скорочення видатків на оборону після закінчення холодної війни європейська військова промисловість виявилася не готовою до нинішніх потреб:
- галузь роздроблена та не має чіткої структури;
- компанії майже не співпрацюють між собою;
- обронному бізнесу не вистачає ключових спеціалістів, таких як зварювальники броньової сталі чи інженери.
Всі ці фактори впливають не тільки на виробництво нових танків, але й на ремонт старих. Цей процес може розтягнутися приблизно на рік. Чому так довго?
По-перше, через стан танків, які зберігалися, переважно, під відкритим небом. З ними сталося те саме, що стається з машинами, які надовго залишають стояти на вулиці без використання: пліснява, гума, що розсипається, непридатні для використання підшипники та амортизатори, а головне — проблеми з електронікою. За словами німецьких експертів, в таких танках треба міняти фактично все.
По-друге, через проблеми з запчастинами. Для старих моделей запчастин більше не виробляють, тому зламані компоненти не можна просто замінити — їх потрібно ремонтувати вручну.
По-третє, через аж надто суворе дотримання вимог, адже Leopard повинні відповідати не тільки нагальним бойовим потребам України, але і стандартам Бундесверу. Німеччина не зможе передати танки, якщо гальмівні колодки в них хоч на міліметр тонші, ніж треба, або десь облущилася фарба.
Деякі вимоги, на думку німецьких експертів, можуть навіть стати перешкодою на полі бою. В Leopard є система, яка контролює роботу машини. Якщо охолодження баку недостатнє, танк не переходить в аварійний режим, а відразу вимикається. І хоча баг можна було би виправити змінами в конструкції, стандарти Бундесверу цього не дозволяють.
Танк Leopard 2 А7
Чи здатна повномасштабна війна змінити оборонну галузь в Німеччині?
Перша партія танків, яку Україна має отримати від Німеччини у березні-квітні, включає 14 машин. Ще кілька десятків Leopard-2 поставлять інші країни. Чи означає це, що задля поповнення запасів Німеччина посилить та прискорить виробництво? Скоріш за все, так. Але це — процес не одного року. Поки що серед виробників основним його драйвером виступає Rheinmetall.
Минулого року компанія інвестувала 700 мільйонів євро, щоби збільшити потужності на 10 відсотків: найняла 2 тисячі нових співробітників та запровадила багатозмінну роботу. Цього року — в планах збільшити потужність на 20 відсотків.
До літа Rheinmetall планує поглинання іспанського військового виробника Expal. Окрім того — будує нові заводи в Німеччині та Угорщині і навіть планує угоду з американською Lockheed Martin про початок виробництва систем HIMARS в Німеччині.
У день оголошення про постачання Leopard Україні акції Rheinmetall злетіли до рекордних 232 євро (порівняно з 96 євро рік тому), а оцінка компанії нині становить близько 10 мільярдів євро. Аналітики підрахували, що продаж боєприпасів для Leopard може подвоїти місячний прибуток компанії до 32 мільйонів євро.
Тим не менш, поки ці цифри означають очікування, а не реальний стан речей.
Протягом минулого року продажі Rheinmetall зросли лише на 6,5 відсотка порівняно з попереднім. За словами гендиректора Арміна Паппергера, компанія досі не отримала замовлень зі спеціального фонду, створеного федеральним урядом:
«Вся промисловість Німеччини готова до виконання, але нам потрібна безпека планування. Спочатку замовлення, потім рамкові угоди з гарантіями закупівлі і, врешті, впевненість, що ланцюжки постачання працюють, коли виробництво нарощується. Rheinmetall здатна виробляти більше артилерійських боєприпасів, ніж Сполучені Штати, але поки не отримала жодного замовлення».
