Оксана Петришин майже 14 років працює в 1+1 media, розпочала свою карʼєру тут у 2010 році, очоливши відділ закупівель та продажу контенту телеканалу ТЕТ. За цей час співпрацювала з провідними мейджорськими студіями 20th Century Fox, Walt Disney, NBC Universal, Paramount, MGM, Warner Bros., Lionsgate. У 2017 очолила новостворений канал Comedy Comedy, а з 2019 року обійняла посаду генеральної продюсерки телеканалу ТЕТ.
Оксана Петришин
Роман Лукін, креативний продюсер телеканалу ТЕТ, за свою кар’єру взяв участь у створенні багатьох телевізійних проєктів, серіалів, токшоу. Серед робіт Романа – український комедійний серіал «Ромео і Джульєтта з Черкас», який потрапив на світову стрімінгову платформу Netflix. Також під його керівництвом відродилось популярне квіз-шоу «Я люблю Україну» – сьогодні це один з найкращих ігрових проєктів України.
Роман Лукін
Розкажіть, як повномасштабна війна вплинула на діяльність телеканалу ТЕТ? В якому напрямі тепер розвиваєтесь?
Оксана Петришин: До початку повномасштабного вторгнення телеканал ТЕТ був територією гумору. Ми були легкими, позитивними, все робили виключно для усмішки своїх глядачів. Люди знали – коли вони вмикають телеканал, в будь-який час можуть отримати заряд позитиву, яскраві емоції, побачити досить легкий і знайомий їм контент. Нічого не відлякувало, все було зрозумілим.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, ми зрозуміли, що не можемо залишатися такими, якими були до цього. Ми приєднались спочатку до інформаційного марафону, але через кілька годин усвідомили, що є сім’ї, яким потрібна якась альтернатива, адже вони не можуть постійно бути в цьому інформаційному потоці, відчувати його, стресувати. Тому деякі українські телеканали перейшли до більш розважального контенту, але до такого, який заспокоює. ТЕТ також був серед цих мовників.
Роман Лукін: Слоган телеканалу ТЕТ до початку повномасштабного – «Все заради твоєї усмішки». Зараз він звучить, як «Закохані в життя». Нам довелось виконати дуже складну задачу – залишитися в розважальному сегменті, але зробити його не таким вузькоспрямованим на гедоністичну частину аудиторії, а навпаки – розширити його, надавши глядачам дозвіл на розвагу. Це дуже важливо та складно, тому що такий перехід відбувається у швидкозмінних умовах – насамперед це стосується зміни настроїв та потреб споживачів контенту.
Який контент транслював телеканал на початку великої війни? Розкажіть, на що змістився фокус у виробництві телевізійного продукту та перед якими труднощами постала ваша команда?
Оксана Петришин: Від початку повномасштабного вторгнення у нашій сітці з’явилися повнометражні мультфільми, художні фільми з щасливим фіналом, казки – те, що могло трохи заспокоїти людей. З часом ми зрозуміли, що той контент, який виробляли до війни, не на часі. Та гострота гумору та ситуації могли тригерити аудиторію, тому що саме цензурування у нас було на досить високому рівні у 2022 році. Ми не дозволяли собі розважатися, святкувати якісь визначні дати навіть в сімейному колі. Телебачення для людей було як ескапізм – трохи відпочити, відволіктись, видихнути. Тому ми почали створювати безпечний контент. Ми все ще залишалися на території розваг, але ці розваги були досить легкими, позитивними. Контент мав об’єднати біля екранів сім’ю, друзів, щоб ним можна було ділитися, щоб його можна було обговорювати.
Роман Лукін: Виробництво телевізійного контенту на лінійному телебаченні має складний технологічний ланцюжок. Деякі продукти створюються роками. З іншого боку, як свідчать дослідження, протягом 2022-2024 рр. настрої та потреби глядача змінюються швидше, ніж ми виробляємо продукт. Тому на сьогодні іноді буває дуже важко внести актуальну зміну для того, щоб підлаштуватися під глядацькі потреби аудиторії. Ми завжди намагалися зазирнути трошки вперед, а зараз для того, щоб створити актуальний для глядача контент, треба ще вгадати його настрій, потреби й те, що може його тригерити. Це складно.
Нині головна задача розважальних телеканалів – не дозволити глядачу втекти від реальності, а надати йому можливість підзарядити свою батарейку. Усі ми – живі люди. Усі ми втомлюємося, тому українцям необхідний відпочинок і перезавантаження. Також треба пам’ятати, що під час війни телевиробники мають бути особливо свідомими й нести відповідальність за контент, який транслюється споживачам. Тому зараз телеканал ТЕТ намагається не просто задовольнити потребу глядача у відпочинку й розвантаженні, а й показати йому нові точки погляду на ситуацію і підказати правильні патерни поведінки.
Поділіться, на що сфокусована діяльність ТЕТ сьогодні?
Оксана Петришин: Попри все, ми маємо залишатися бізнесом і мислити категоріями бізнесу. Креатив – це прекрасно, створювати контент – це взагалі чудово (пишаюся всіма колегами й партнерами, які продовжують це робити), але бізнес – це там, де фінанси мають подружитися з креативом. Тому ми намагаємося знаходити нові формати, нову технологію виробництва, яка допоможе нам робити контент, щоб одразу ж його показувати – не в розрізі 1,5-2 роки, а набагато швидше. Звичайно, що в цьому допомагає закупний контент, тому що у нас дуже багато партнерів за кордоном, які нас підтримують. Це мікс власного виробництва і закупного.
Розкажіть, якого контенту зараз потребує глядач та яку роль відіграє телебачення у задоволенні цих потреб?
Оксана Петришин: Якщо дивитись, як змінювалися потреби в споживанні телевізійного контенту, то у 2022 році, коли всі дивилися новини, ТОП програм склали ТСН, спеціальний ефір на «ТРК “Україна”» і «Факти» на ICTV. На першу річницю вторгнення, у 2023 році, ми вже бачимо, що ТОП каналів трошки змінився – СТБ (т/с «Мама – 2», «Лютий. Рік незламності»), 2+2 (т/с «Я – Надія»), Новий канал («Le Маршрутка»). Програми цих телеканалів були вже актуалізовані – з елементами теми про війну. У глядача був попит на це, вони хотіли це бачити.
У 2024 році запити змінились, і вже немає жодного актуалізованого контенту. ТОП склали два художні фільми – «Ангели і демони» (Новий канал), «Сутінки. Світанок. Частина 2» (ТЕТ) і «МастерШеф» (СТБ) як найкраща програма дня. Люди втомлюються, вони дійсно хочуть відволіктися і, можливо, сильна актуалізація контенту вже не дуже їм потрібна, це не те, що вони хочуть бачити.
Роман Лукін: Одна з ключових потреб аудиторії – відтворювати життя до війни. Телебачення в цьому контексті має зайняти позицію, яка транслює стабільність, підтримку й безпеку в розважальному контенті. Таким чином через контент, який виробляє телеканал, маємо можливість допомогти глядачу відтворити його життя до війни.
Також у сучасних реаліях у глядача посилюється запит робити щось разом. Ми всі відчуваємо єднання, згуртованість нації, задача телевізійної індустрії – підтримувати цей патерн. Телебачення в цьому контексті надає приклад поведінки референтних груп. Наприклад, створюючи телевізійний серіал, ми створюємо нових героїв, в яких глядач закохується, а поведінка цих героїв допомагає знайти відповіді на питання й задовольнити потребу в єднанні.
Крім цього, зараз українці намагаються максимально навантажувати себе роботою, витрачаючи на це свої сили та енергію. Але цей процес не може бути нескінченним – кожен має відпочити, почерпнути звідкись сили. Телебачення в цьому контексті займає місце винагороди й зниження психологічної напруги, водночас з чим глядач все одно має відчувати, що він робить щось правильне.
Розкажіть про «Я люблю Україну», один з найуспішніших проєктів телеканалу. Як це шоу задовольняє запити сучасного українського глядача?
Роман Лукін: З огляду на результати досліджень потреб глядачів в умовах великої війни, ми вирішили перезапустити вже успішний в минулому проєкт «Я люблю Україну». Це квіз-шоу із зірками, максимально розважальний контент з дуже важливим підтекстом – переглядаючи програму, українці збираються родинами, друзями. Глядачі грають, відпочивають, розуміють, що роблять щось корисне, адже вони дізнаються для себе нове про Україну, покращують свої знання про її історію, традиції. В плані задоволення потреб сучасного глядача це ідеальний кейс – програма і підіймає настрій, і надає нові пізнання.
Після перезапуску «Я люблю Україну» ми побачили, що шоу подобається аудиторії, саме це їй потрібно. Надалі, щоб повністю задовольнити запити споживачів, нам треба було або запропонувати альтернативні версії програми, або масштабувати вже наявну. Тому вирішили скористатися чудовою можливістю й об’єднатися з нашим партнером MEGOGO, в результаті чого було створено інтерактивну версію «Я люблю Україну». Масштабували цей проєкт до того, що на сьогодні це найкращий інтерактивний продукт на MEGOGO та на телеканалі ТЕТ.
