«Ти повинен завжди закінчувати те, що почав, інакше нічого не досягнеш у житті», казали нам батьки і мали рацію. Але на початку ХХ століття Б. В. Зейгарнік (1900–1988) довела, що залишити якусь роботу недоробленою — це не завжди погано. Зрозуміло, не йдеться про те, що треба бути розхлябаним і безвідповідальним. Тоді що ж мається на увазі?
Ефект Зейгарнік свідчить, що мозок запам’ятовує незакінчену роботу набагато краще, ніж повністю завершену. Тобто закритий гештальт і незакритий мають для нього різний ступінь значущості. Наш «центр управління» сильніше фокусується на тому, що людина ще не довела до кінця, ніж на зробленому.
Як це працює
Одним із важливих понять «Теорії поля» К. Левіна (1890-1947) є «когнітивна напруженість». Вона виникає внаслідок будь-якої взаємодії між людьми або між людиною та предметами під час роботи. З урахуванням цього терміна:
- У момент початку виконання будь-якого завдання в мозку виникає напруга.
- Ця напруга діє доти, доки справа не зроблена. Воно є одним із внутрішніх стимулів, що спонукає до його завершення.
- Якщо робота перервана «на півдорозі», то напруга не зникає. Воно продовжує впливати на розумові процеси (людина відчуває незадоволеність, занепокоєння тощо) і, як наслідок, на поведінку працівника, спонукаючи його закрити гештальт.
- У момент завершення завдання когнітивна напруженість зникає, з’являється задоволення від зробленого.
Якщо те саме висловити простими словами, то незакінчене завдання чи нездійснений намір активує тривожне занепокоєння, він підштовхує до його завершення. Як результат, ця проблема запам’ятовується набагато сильніше, ніж фіналізована, про яку можна не хвилюватись. (Подібне занепокоєння К. Левін назвав «динамічною системою», а Б. Зейгарнік — «афективною активністю»).
Історія відкриття ефекту Зейгарнік
Б. В. Зейгарнік
Блюма Вульфівна Зейгарнік народилася 9.11.1900 року у м. Пренай (Литва). Навчалася у Берлінському університеті. Там же під керівництвом К. Левіна захистила дипломну роботу, в якій було описано ефект, який пізніше названий її ім’ям. Б. Зейгарнік є засновницею клінічної патопсихології та автором наукових праць у цій галузі. Брала активну участь у створенні факультету психології у МДУ. Лауреат премій ім. К. Левіна та ім. М. В. Ломоносова. Доктор педагогічних наук.
Б. В. Зейгарнік
Офіціант із цікавими здібностями
Видатний психолог свого часу викладач Берлінського університету Курт Левін любив проводити семінари не в нудних аудиторіях, а в жвавих кафе. Там можна було прослухати новий матеріал, подискутувати і, заразом, непогано пообідати. Під час одного із таких занять одна зі студенток (Зейгарнік) звернула увагу на незвичайну поведінку офіціанта. Він ніколи не записував замовлення, незважаючи на те, що зустрічалися чималі, нерідко ще й з додатковими побажаннями.
Курт і Блюма попросили молодика підійти до їхнього столика і перерахувати все, що вони йому замовили раніше. Він негайно і точно виконав прохання. Виявляється, він чудово пам’ятав замовлення у всіх деталях, але тільки неоплачені. А ті, за якими вже було отримано гроші, він швидко забував. Цей випадок наштовхнув на думку, що закінчена і незакінчена дії мають для мозку різне значення.
Дослідження
На підтвердження теорії Блюма Вульфівна провела серію експериментів. В одному з них (1927) двом групам учасників дали нескладні завдання: вирішити завдання, побудувати будиночок з коробочок, зліпити фігурку з глини, зібрати головоломку тощо. Умови по групах були аналогічні, з лише однією різницею. Першій кожну справу дозволяли доводити до кінця, а другій — ні. До того ж роботу переривали, коли респондент був максимально зануреним у неї і вже зрозумів, як треба зробити, але ще не бачив кінцевого результату. Потім оголошували тривалу паузу, після якої керівник просила на пам’ять перерахувати завдання. Результати другої групи виявилися на 90% кращими, ніж першої.
Зейгарнік зробила висновок, що нездійснений намір створює афективну активність. Вона постійно відтворює у свідомості незавершену дію — збуджує «нав’язливі думки», спрямовані на те, щоб закрити гештальт. Це логічно, наш мозок завжди інстинктивно прагне цілісних, закінчених образів, і взагалі від виконаного завдання людина отримує задоволення.
Ефект Зейгарнік у дії
Психолог із США М. А. Овсянкіна (1898-1993) зробила експерименти на цю тему і доповнила висновки Зейгарнік. Тут також учасники вирішували найпростіші завдання (збирали фігурки). Незадовго до закінчення процесу вона просила респондентів перерватися і виконати якісь зовсім інші дії, а незакінчені фігурки накривала аркушами паперу. А потім, пославшись на якусь причину, виходила з кімнати. У 86% випадків респонденти після завершення відволікаючого завдання поверталися до збирання фігурок (ефект Овсянкіної).
Коли Левін дізнався про це, він був обурений. Як же так, дорослі люди і раптом повертаються до збирання якихось безглуздих фігурок. Згодом він зрозумів, що незавершене завдання перетворюється на квазіпотребу і створює психоемоційну напругу, яку необхідно зняти, тобто закінчити справу.
З 1927 року і до наших днів на цю тему було багато досліджень, так само як і висунутих гіпотез (Гатрі і Богославський, 1941; Розенцвейг, 1943; Аплер, 1946; Гліксмен, 1949; Аткінсон, 1953; Мослер, 1977). Зокрема, визначено умови, які здатні знизити ефект:
- Оплата за конкретне завдання або погодинно.
- Особисте зацікавлення респондента.
- Велика кількість незавершених завдань.
Отже, якщо хтось працює з восьми до п’яти з погодинним тарифом, то щодо нього цей ефект навряд чи матиме місце.
Практичне використання
Мабуть, найчастіше ефект Зейгарнік застосовують маркетологи і журналісти. Кожен хоч раз бачив у розділі новин або на головній сторінці інтернет-магазину сніпет, що складається з заголовка та пари рядків (або тільки заголовок), які закінчуються трьома крапками на найцікавішому місці. Ну, як тут не перейти! Схожий прийом використовують у багатосерійних фільмах та літературних творах у форматі «далі буде».
Ефект Зейгарнік допоможе і у боротьбі з прокрастинацією. Якщо Ви постійно відкладаєте потрібну справу «на завтра», то рекомендується діяти за схемою:
- Змусити себе почати працювати, хай навіть «через силу».
- Коли прийде почуття захоплення процесом, зупинитися.
- Повернутися до цього завдання наступного дня.
Так буде набагато краще, ніж «тупо працювати до упору». Ефект Зейгарнік може зробити результативнішим процес навчання. Замість того, щоб «заштовхувати» інформацію в мозок шляхом безперервного зубріння, краще переглядати її, роблячи час від часу перерви, під час яких займатися чимось іншим. А потім знову повертатися до підручника. У такий спосіб запам’ятовується набагато більше матеріалу.
