Міністерство цифрової трансформації обговорює з бізнесом модель змін в ІТ-освіті. Про які пропозиції йдеться і як вони можуть змінити ситуацію з перегрітістю ринку праці в ІТ-сфері – давайте подивимося ближче.
Владислав Савченко
У чому, власне, проблема?
ІТ-бізнес в Україні динамічний, але зростання його на 20% генерує аналогічне зростання попиту на кадри. А пропозиція випускників в ІТ-секторі значно менше – 20-25 тис щорічно, при близько 50 тис відкритих вакансій.
До того ж український ринок праці щороку втрачає 3-4% ІТ-фахівців – вони просто виїжджають з країни. Тому кров з носу потрібен приплив нових фахівців.
Експрес-аудит, до якого приєдналися понад сотні експертів ринку, вузи та ІТ-кластери, і, звичайно, представники бізнесу, показав, що в даний час низька пропозиція нових фахівців на ринку гальмує його зростання.
В Україні понад 200 тис. ІТ-фахівців, і за цим показником ми другі в Центрально-Східній Європі. За останні чотири роки кількість ІТ-фахівців в країні подвоїлося. Але цього мало. Співробітники з такою спеціалізацією складають 1,3% всіх зайнятих в Україні, що в 2,5 рази нижче в порівнянні з Польщею і в п’ятеро менше естонського показника.
Як показав експрес-аудит, проведений Центром економічного відновлення, щорічне зростання сектора на 20% призводить до аналогічного зростання попиту на фахівців. Такими темпами до 2030 року сектор потребуватиме як мінімум 500-600 тис ІТ-фахівців.
Але як Україні потроїти їх кількість? Правильно – виростити. Значить, потрібні фундаментальні реформи в системі ІТ-освіти. Саме їх в даний час обговорюють Міністерство цифрової трансформації разом з Міністерством освіти і науки, ІТ-бізнесом та експертним співтовариством. У компаній великі очікування до майбутніх змін, адже нестача фахівців на ринку праці в ІТ сильно стримує зростання галузі.
Так що ж пропонується?
Всі попередні зміни освіти в ІТ були схожі на формальне затикання дірок. “Потрібно більше фахівців ринку? Ну давайте збільшимо держзамовлення”. А чи скористаються ним дійсно мотивовані студенти – “ну, подивимося”.
Багато випускників школи навіть документи не подають на ІТ-спеціальність. Тому що у школяра страх до тремтіння в колінах перед ЗНО з математики.
Він закінчить який-небудь інший факультет, а років через три, можливо, прийде на курси веб-розробників. Тому що це йому дійсно цікаво. Тому що це престижно і, звичайно, тут є хороший рівень заробітку.
Це говорить про низьку якість шкільного викладання математики. І про те, що так зване неформальна освіта має насправді в ІТ ключову роль.
Неформальна освіта – це ті самі горезвісні курси по ІТ-спеціальностям, а по-справжньому цілі академії з ухилом в практику, які створюються при різних компаніях. Втомлений очікувати припливу випускників з ринку, бізнес вже давно пішов в ІТ-освіту сам. Але на державному рівні це все ще “курси”.
Саме тут і полягає головна фішка обговорюваних змін: “курсам” в обговорюваній моделі пропонується надати карт-бланш у вигляді спрощення ліцензування, податкових знижок і навіть можливості державного співфінансування.
На думку експертів ІТ-ринку, перш за все, держава повинна більш відкрито визнавати навчання при компаніях і інші формати “неформальної освіти”. Наприклад, дискутується звільнення від ПДВ. Раніше про таке і розмови не заходило – держава ніби не помічала такі форми освіти.
У систему ІТ-освіти пропонується більш активно включати коледжі та технікуми вузи. Для бізнесу обговорюються стимули включатися в розвиток ІТ-освіти в таких закладах.
Крім цього, перші розробки освітніх змін передбачають можливість для студентів працювати і вчитися одночасно. Так після завершення навчання вони стануть фахівцями з досвідом, а не тільки з дипломом.
Хоча концепція ще на стадії обговорення і розробки, вже є чітке розуміння, що вона буде комплексною. Саме це дає віру в те, що така модель “злетить”.
