Психологічний ефект доктора Фокса як тактика досягнення успіху полягає в наступному: якщо експресивний і харизматичний лектор виглядає солідно і впевнено, чудово володіє прийомами мовлення і підтверджує свої слова виразною жестикуляцією, він здатний повністю заволодіти увагою аудиторії. І тоді посередній матеріал або навіть відверту профанацію буде прийнято слухачами прихильно. Більше того, багато хто вважає, що лекція виявилася корисною і вони навчилися чогось нового. Ще вірніше ефект спрацьовує, коли лектора заздалегідь представлять як маститого метра з безліччю регалій.
Важливо від початку міцно заволодіти увагою аудиторії
Експеримент у Південній Каліфорнії
На початку 70-х в Університеті Південної Каліфорнії дослідники Д. Нафтулін, Дж. Уор та Ф. Донеллі провели класичний експеримент, що дав згодом назву вищезгаданого ефекту. На медичному факультеті прочитали 20-хвилинну лекцію на тему: «Математична теорія ігор та її застосування до лікарської освіти». У залі сиділо 55 людей: психологи, психіатри, службовці соціальних організацій. Глибоких знань з цієї теми вони не мали.
Лектор — доктор Майрон Л. Фокс. Його заздалегідь представили слухачам як наукове світило, учень самого Джона фон Неймана, іменитого та авторитетного експерта з теорії ігор, автора безлічі статей та книг з математики. Корифей вийшов на сцену і з перших хвилин повністю заволодів увагою аудиторії. Його виступ був пристрасним та енергійним. Воно супроводжувалося виразною мімікою та жестикуляцією, фрази містили безліч наукових термінів та неологізмів. Доповідач з перших слів встановив ментальний зв’язок із залом. Він дружелюбно спілкувався зі слухачами, від нього віяло душевним теплом, а сама мова була побудована у живому та гумористичному стилі.
Після закінчення лекції присутніх у залі людей попросили висловити свою думку, заповнивши анкету. У ній були питання типу: «Чи добре доповідач розуміється на матеріалі?», «Чи зміг доктор Фокс подати інформацію цікавим чином?», «Як Ви вважаєте, чи було в лекції щось для Вас нове та повчальне?» тощо. Згідно з відповідями, більшість респондентів сприйняли лектора позитивно. Прослуханий матеріал вони оцінили як корисний і були твердо переконані в тому, що отримали нові цінні знання. Більше того, кілька людей зазначили, що стежать за виступами доктора Фокса та знайомі з його роботами!
Ну як не повірити такому блискучому оратору!
Суть експерименту в тому, що жодного «лікаря Майрона Фокса» насправді не існує. Натомість на сцену вийшов професійний актор Майкл Фокс. Він нічого не розумів у математиці, теорії ігор та лікарській освіті. Перед виступом йому дали один раз прочитати статтю з журналу Scientific American. Дослідники попросили його якнайкраще застосувати свої здібності до публічних виступів. І запропонували використовувати в лекції якомога більше неологізмів, загальних чи двозначних фраз і навіть заяв, які б суперечили одна одній. Аудіально доповідь видалася слухачам дуже переконливою.
За результатами експерименту дослідники опублікували статтю в журналі Scientific American. Вони розповіли про те, як авторитетність доповідача та його вміння подати матеріал здатні «спокусити» слухачів і переконати, що вони отримали користь від лекції. Стаття привернула увагу наукового світу і, незважаючи на критику, зробила свій внесок у перегляд системи оцінки викладачів за відгуками студентів.
Що потрібно для того, щоб спрацював «ефект доктора Фокса»?
Ефект доктора Фокса добре корелює з ефектом ореолу. Відповідно до останнього, особливості незнайомої людини та її характеристики оцінюються на основі загального враження при першій зустрічі. За результатами експерименту в Південній Каліфорнії, а також подальших досліджень, можна перерахувати кілька факторів, що сприяють виникненню цього психологічного феномену:
- Особистість оратора. Екстраверт, який справляє враження приємної, відкритої та доброзичливої людини, буде краще сприйнятий аудиторією, ніж замкнута, невротична та відсторонена особа.
- Харизма. Якщо доповідач здатний захопити аудиторію і заразити її своїм ентузіазмом, якщо він вміє подати матеріал у легкій формі з елементами гумору, заохочує активність слухачів і завжди готовий їм допомогти, його напевно сприйматимуть як знаючого лектора. У той же час, дійсно добре підготовлені викладачі, які виступають монотонно і нудно, не користуються популярністю у студентів.
- Зовнішній вигляд. Правило «зустрічають по одязі» ніхто не скасовував. Доповідач вірніше справить враження солідного метра, коли відповідатиме типовому образу ділової людини. Він має бути одягнений у строгий костюм із сорочкою та краваткою, на ногах — начищені туфлі, акуратно причесаний, рухи статечні, мова впевнена.
- Викладення матеріалу. Є неписане правило: «Важливо не так те, що ти говориш, скільки те, як ти говориш». Лектор повинен говорити легко, вільно і природно, солідним тоном, впевнено і грамотно, не запинаючись, не збиваючись з думки, не замислюючись часто й надовго. Корисно жартувати, наводити реальні приклади, розповідати різноманітні історії. Лише в цьому випадку мова виявиться переконливою, він справить враження добре підготовленого фахівця. Відверте похвилинне підглядання до конспекту не сприяє створенню образу компетентного вченого.
- Невербальна комунікація. Дуже важливо під час виступу встановити зоровий контакт із аудиторією та підтримувати його. А також пересуватися залом або хоча б кафедрою, жестикулювати і посміхатися. Слухачі переймаються симпатією до таких доповідачів.
Виступаючі іноді бувають такими нудними…
Що з цього випливає?
Після ознайомлення з ефектом доктора Фокса можна зробити два важливі висновки. Усі, кому доводиться виступати перед аудиторією, мають знати, що серйозний матеріал — це половина справи. Його ще треба правильно подати, лише в цьому випадку він буде належним чином сприйнятий слухачами. А решті бажано пам’ятати, що навколо кожного з нас знаходиться дуже багато різноманітних псевдогуру, політиків, маркетологів та інших виступаючих з високих трибун. У кожного з них свої цілі і часто для досягнення вони використовують ефект доктора Фокса, щоб бути переконливими.
