Коли проєкт зростає, збільшується навантаження, з’являються специфічні потреби — віртуальний хостинг часто стає тісним. При цьому далеко не завжди реально дозволити собі фізичний виділений сервер. Та й сучасні сервери дуже потужні, тому можуть все ще бути надмірними для одного проєкту. ВПС-хостинг дозволяє поєднати переваги виділеного сервера з відносно помірною ціною.
Вибір ВПС
Що таке ВПС-сервер (він же VPS\VDS) — це емуляція виділеного фізичного сервера із заданими параметрами, розміщена на звичайній фізичній машині або в хмарі. Таким чином, ємність диска, потужність та інші характеристики у неї буде задано тарифним планом, а не конструкцією. Декілька VPS (virtual private server) ділять ресурси однієї фізичної машини або однієї хмари. Ці ресурси жорстко закріплені за кожним ВПС і підвищення навантаження у сусідів ніяк не впливають на нього. Орендар такого сервера отримує права root і може перезавантажувати його незалежно від сусідів, а також робити тонкі налаштування, встановлювати своє програмне забезпечення.
Ось чим ВПС-хостинг відрізняється від інших хостингів:
- автономність. На відміну від віртуального хостингу, власник ВПС має певний ступінь свободи в налаштуваннях, а крім того, сервер має імітацію жорсткого диска, процесора, які не страждають, якщо перевантажені сусідні віртуальні машини;
- бюджетність. Порівняно з виділеним фізичним сервером, ВПС коштує дешевше, тому що користувач оплачує потрібний йому обсяг ресурсів, а не роботу всієї машини. На одному фізичному комп’ютері може хоститися кілька віртуальних;
- надійність: для віртуального виділеного сервера більше можливостей будувати свою систему безпеки, ніж для віртуального хостингу;
- гнучкість налаштувань.
Щоб вибрати сервер, варто розібратися, які бувають сервери VPS.
Віртуалізація
Ми пам’ятаємо, що VPS (ВПС) — це фактично виділений сервер, але лише віртуальний. На фізичному сервері встановлюється власна операційна система — хост, тоді як віртуальні сервери використовують свої операційні системи, гостьові. Поділ ресурсів та створення віртуальних машин може здійснюватися двома способами — програмною чи апаратною віртуалізацією.
При програмній віртуалізації гостьова операційна система має бути такою самою, як хост-система. Усі сервери використовують загальне програмне ядро, а гіпервізор розподіляє ресурси. Таким чином, емуляція кожної віртуальної машини створюється програмними засобами.
Програмна віртуалізація працює швидше за апаратну, кожен сервер створюється швидше. Але при цьому віртуальні машини не до кінця ізольовані одна від одної, тому велике навантаження в однієї може певною мірою позначитися на сусідніх.
Апаратна віртуалізація дозволяє створити окреме ядро для кожної віртуальної машини, повністю імітувати окремий комп’ютер та надійно ізолювати сервери один від одного. Вона повільніша, ніж програмна, оскільки ресурси віртуального сервера йдуть у тому числі на імітацію “заліза”.
Є і таке рішення як паравіртуалізація — неповна апаратна віртуалізація, коли хост-система може контролювати роботу гостьової операційної системи за допомогою гіпервізора. Це дає змогу прискорити роботу віртуального сервера.
За операційною системою
Більшість віртуальних серверів підтримує Linux, і зазвичай цього достатньо. Однак для проєктів, які потребують ПЗ від Microsoft — MSSQL, ASP, ASP.NET, ASP .NET. Core.
Для них існують windows VPS, з ліцензійною операційною системою та всіма можливостями, які вона дає.
Фізичний сервер або хмара
Крім фізичного сервера, який підтримує роботу кількох віртуальних машин, є можливість розгорнути VDS у хмарі. Хмара підтримує кілька фізичних серверів, об’єднаних у кластер, а вже у ньому розгортаються віртуальні сервери, які споживають ресурси з хмари.
За рахунок того, що ресурси не закріплюються жорстко за кожним сервером згідно з оплаченим пакетом, а відбираються з хмари гнучко, цей варіант відмінно підходить проєктам, стартапам, що бурхливо розвиваються, і там, де робота сайтів не стабільна. Наприклад, якщо у будні активно йде розробка, тестуються системи, персонал працює, а у вихідні сервери взагалі можна вимикати, хмара — ідеальне рішення.
Крім того, хмара надійна: якщо з одним із серверів у кластері щось трапиться, його навантаження візьмуть на себе інші, і на роботі сайтів це не позначиться. Хмара дозволяє вибудовувати свою систему безпеки, захищаючи сайти від DDoS-атак та інших загроз.
Перед тим, як вибрати VPS, варто оцінити потреби проєкту, що важливіше — швидкість, автономність, свобода у виборі операційної системи, підтримка конкретних сервісів.
