Кілька фактів про Visa:
- має 50 відсотків чистого прибутку, майже нічого не витрачаючи і нескінченно масштабуючись;
- займає 11 місце в переліку найдорожчих компаній;
- коштує більше, ніж будь-який банк у світі;
- знаходиться в топі брендів, пов’язаних з надійністю та безпекою.
Visa Card. Image: depositphotos
Щодня послугами Visa користуються мільйони людей. При цьому мало хто знає, чим саме займається компанія: вона не видає кредити, не випускає картки та взагалі не є фінансовою установою. Це просто мережа, яка з’єднує одні банки з іншими. Хто і коли придумав таку бізнес-модель та чому вона стала успішною, розповідаємо в статті.
Початок: франшиза на картки для споживчих кредитів
У 1958 році близько 65 тисяч мешканців міста Фресно у Каліфорнії отримують поштою прямокутні шматочки пластику. Зараз ми знаємо їх як кредитні картки, але у 50-х ні ця назва, ні призначення пересічному споживачу не відомі.
Ініціатор розсилки — Bank of America в Сан-Франциско. Заснований італійським емігрантом, він відрізняється від конкурентів: якщо великі фінансові установи переважно базуються в Нью-Йорку та обслуговують корпоративний сектор, Bank of America зосереджується на звичайних споживачах. Каліфорнія з великою щільністю населення, зокрема італійських емігрантів, якнайкраще відповідає такій стратегії.
Бізнес працює за стандартною схемою: заробляє на відсотках від кредитів. Людям пропонують позики на дрібні побутові речі, такі як холодильники та пральні машини. Звісно, весь процес відбувається офлайн: щоб отримати 150 доларів, потрібно піти до банку, поспілкуватися з менеджером та заповнити купу паперів.
Оскільки банк обслуговує тисячі клієнтів, він шукає спосіб оптимізувати операції. Таким рішенням стає кредитна картка під назвою BankAmericard.
Ідея кредитних карток не була новою: вони існували вже кілька десятиріч. Але до того їх видавали не банки, а роздрібні торговці або галузеві асоціації. Bank of America першим масштабував та оптимізував цей спосіб брати позики.
Протягом першого року роботи нової програми власниками кредитних карток стають 2 мільйони мешканців Каліфорнії. До 1961 року кредитна програма перетворюється на прибуткову. Але власники банку не хочуть, щоби про успіх хтось дізнався. В газетах виходять статті про витрати Bank of America, щоби потенційні конкуренти залишили ідею виходити на цей ринок.
У 1966 році, коли секрет врешті розкривається, Bank of America ліцензує програму BankAmericard. Тепер будь-який банк може купити франшизу за 25 тисяч доларів.
За два роки власниками франшизи стають кілька сотень банків, зокрема британський Barclays. По всій Америці та за її межами BankAmericard володіють 6 мільйонів людей. Але це призводить до величезної технічної проблеми. Раніше кредитні картки працювали в замкненій мережі, адже банком споживача та банком продавця виступав Bank of America. Тепер взаємодіяти повинні банки з різних мереж, проте в Bank of America не знають, як це зробити.
Нова організація: співпраця банків-конкурентів
У 1968 році, коли напруга у відносинах банку з франчайзі досягає апогею, всі сторони конфлікту зустрічаються в Колумбусі, штат Огайо. На зустріч з розлюченими керівниками банків Bank of America відправляє двох менеджерів середньої ланки. Вони не мають ні повноважень, ні бажання вирішувати проблему: натомість пропонують створити комітет з представників франчайзі для складання переліку скарг.
Засновник Visa Ді Хок
Одним із членів комітету стає менеджер з Національного торговельного банку Сіетлу Ді Хок. Замість списку проблем він пропонує шукати їхнє вирішення. Для цього потрібно змусити співпрацювати сотні банків, які конкурують один з одним.
Ді Хок разом з іншими членами комітету переконує Bank of America відмовитись від контролю над франчайзинговою програмою BankAmericard і натомість створити організацію з іншими принципами — National BankAmericard Inc.:
- Юридична структура організації — комерційна корпорація без акціонерного членства. Для кожного власника програми діє безвідкличне право участі, яке не підлягає передачі та продажу. Відсоток прибутку залежить від обсягу транзакцій. Наприклад, здійснивши 17 відсотків транзакцій у мережі та сплативши за них комісію, можна отримати 17 відсотків прибутку.
- Кожен член організації має право голосу і може запропонувати голосування в будь-який час. Усі банки-учасники погоджуються дотримуватися встановлених правил, навіть в разі їхніх змін.
- Місія організації — сприяти співпраці та довірі між конкуруючими банками, розширити платіжну мережу BankAmericard більше, ніж будь-яка установа могла б сама по собі. Також існує неявна заборона банкам виходити з мережі та формувати або брати участь у конкуруючих мережах.
Кожен банк-учасник BankAmericard переходить у National BankAmericard Inc., очолюваний Ді Хоком, але ліцензії міжнародним фінансовим установам продовжує видавати Bank of America.
Visa: глобальна мережа з універсальною назвою
У 1971 році процес створення National BankAmericard Inc. завершено, проте міжнародні банки стикаються з проблемами, пов’язаними з ліцензуванням. В процесі їхнього вирішення народжується ідея організації, яка буде використовувати систему BankAmericard та охопить банки по всьому світу — від Канади до Японії.
Назва нової організації — Visa — вказує на те, що бренд буде глобальним, адже це слово має однакове значення в більшості мов. Visa — це перепустка для вʼїзду в іншу країну. Visa — це картка, з якою зручно подорожувати в інші країни.
Основна мета — залучити до мережі якнайбільше споживачів і банків. Тому Visa дозволяє фінансовим установам розміщати на картках їхні логотипи. Банки користуються можливістю кобрендингу, розробляють власні програми та намагаються перехопити власників карток конкурентів.
Лише за перший рік з моменту запуску кількість фінансових установ у системі Visa, зростає на 20 відсотків — до близько 7 тисяч, а кількість активних власників карток — на 45 відсотків.
Нові технології: цифровізація всього
Один з найважливіших аспектів історії Visa — технологічний, адже це компанія з Силіконової долини, започаткована в ті самі часі, що й Intel, Atari та Apple. Саме завдяки технологіям Ді Хок продав свій продукт тисячам банків.
Наприкінці 60-х споживачі не розуміли, чим кредитна картка краща за готівку або чеки. Мова не йшла про те, щоби миттєво оплачувати нею кожен товар: картку використовували для покупок в кредит. Переважала думка, що готівка — це швидко та легко, а кредитні картки — це борги.
Щоби переконати споживачів, Visa мала зробити кредитні картки зручними. Так з’явилися технології, без яких сьогодні важко уявити покупки.
Авторизація транзакцій
Уявімо людину, яка у 60-х купує товар і хоче розрахуватися кредитною карткою. Перш за все, касир мусить вручну перевірити, чи достатньо на картці грошей. Якщо товар коштує менше 50 доларів, транзакція відбувається на розсуд продавця (який фактично бере на себе відповідальність за можливе шахрайство покупця). Якщо ж мова йде про більші суми, касир телефонує до торгового банку та повідомляє: «Покупець з таким-то номером картки хоче купити холодильник».
В торговому банку на основі номеру визначають, яка установа випустила картку, телефонують туди та питають, чи можна дати цьому клієнту кредит. Отримавши відповідь, повідомляють її касиру. Звісно, весь процес потребує часу та залежить від графіку роботи банків. А якщо йдеться про країни з різними часовими поясами (до прикладу, США та Японія), операція стає практично неможливою.
У 1971 році Ді Хок починає проєкт під назвою BankAmericard Authorization System Experimental або BASE I, щоби створити компʼютерну технологію для оптимізації процесу. У Visa немає технічних спеціалістів, тому вони звертаються до таких компаній, як IBM, але там тільки марнують час та гроші.
Ді вирішує, що в Visa можуть впоратися самостійно, та наймає хлопця з TRW — однієї з компаній-підрядників. Його звуть Ахрам Детулян. Йому дають дев’ять місяців, щоби набрати команду та створити систему з нуля:
- побудувати спочатку загальнонаціональну (а згодом і всесвітню) телекомунікаційну мережу для електронних комунікацій;
- встановити в кожному з банків-учасників по всій країні комп’ютерні системи, які замінять телефонні дзвінки;
- навчити працівників банків користуватися новими системами.
За дев’ять місяців мережа (сьогодні вона відома як VisaNet) готова до роботи.
Але оскільки в 70-х інтернету ще немає, технічні спеціалісти керують мережею з центру обробки даних у Каліфорнії.
Цифровізація транзакцій
Наступний челендж — цифровізувати операції, позбавивши кожного учасника ланцюгу величезної кількості паперової роботи (надсилання чеків, виписок тощо). Менше ніж за рік команда Visa будує систему BASE II. Після її запуску середній час транзакції скорочується з тижня до ночі.
Лише за перший рік роботи нова система економить для банків приблизно 15 мільйонів доларів на оплаті праці та поштових витратах.
Цифрові термінали
Останній важливий крок — оцифрувати безпосередньо процес оплати. Для цього на картки додають магнітну смужку та створюють цифрові термінали. Останнє — поза межами компетенції Visa, тому компанія запрошує декількох підрядників для участі в конкурсі.
В результаті проєкт реалізує компанія Verifone: вони розробляють термінал вартістю менше 500 доларів, який можна легко розмістити на будь-якій стільниці. Щоби стимулювати продавців, Visa пропонує знижки на комісії за транзакції тим, хто впровадить в своїх магазинах нові технології.
Visa створила світ сучасних платежів
У підсумку повна цифровізація, по-перше, створює сучасний світ платежів, а по-друге, дозволяє бізнесу Visa нескінченно масштабуватися з фактично нульовими граничними витратами.
Бізнес Visa сьогодні: 50 відсотків чистого прибутку
Дохід компанії в 2022 році склав 29 мільярдів доларів, а прибуток — 15 мільярдів. Іншими словами, Visa генерує 50 відсотків чистого прибутку, що робить її найприбутковішою компанією в світі. Для порівняння: прибуток найближчого конкурента, MasterCard, становить 43 відсотка, Microsoft — 34, Apple — 25, Google — 21 відсоток.
Послугами Visa користуються 16 тисяч банків у 200 країнах. При цьому компанія коштує дорожче, ніж будь-який з цих банків.
Кожну секунду Visa здійснює в середньому 8600 транзакцій. У 2022 році компанія обробила більше 190 мільярдів транзакцій на 14 трильйонів доларів — це 27 транзакцій на кожну людину на Землі, включаючи дітей. Всього в обігу знаходяться 4,1 мільярда карток Visa. Інфраструктура компанії керується з шести центрів обробки даних, розподілених по всьому світу.
У статті використані матеріали подкасту Acquired
