Населення України, тенденції та способи підрахунку + населення 40 найбільших міст

У нашій країні востаннє перепис населення проводили 2001 року. З того часу багато води витекло, і достеменно невідомо, скільки зараз людей живе в Україні. Чому важливо знати, які є способи підрахунку, і які тенденції демографії — читайте далі в цій статті.

Чому важливо проводити перепис населення

Володимир Паніотто, Генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології, майже рік тому в інтерв’ю для bbc.com, говорив, що знати кількість населення означає проводити правильне планування в масштабах сіл, міст, областей та держави в цілому. Якщо планувати без прив’язки до реальних демографічних показників, то неминучими є фінансові втрати, падіння ефективності будівництва і просто незрозуміло, де і що відбувається.

Для ілюстрації можна навести приклад із дитячими садками. Нині їх катастрофічно не вистачає в одних місцях, і водночас їх закривають в інших. Чому так — одразу незрозуміло. Виявляється, у тих районах, де сім’ї живуть із бабусями та дідусями, потрібно менше місць, ніж там, де сім’ї складаються просто з батьків та дітей. У великих містах потрібно більше дитячих закладів, ніж у селах.

Тобто для країни важливу роль відіграє не лише математика, а й комплексні соціологічні дослідження, а їх, як уже було сказано, немає, тому що перепис населення — це не лише облік, а й збір статистики.

Особливо загострилося питання демографії у зв’язку з АТО на сході країни. У період масового переселення мешканців Донецької та Луганської областей загалом стало дуже складно розуміти демографію. Деяка частина населення існує по обидва боки кордонів, багато хто давно роз’їхався іншими країнами.

Другий момент — хвиля еміграції, що виникла через економічну кризу. Частина населення виїхала працювати до Європи, де й залишилася. Є сім’ї, які плановано та свідомо змінили місце проживання. Для статистики треба розуміти на яку кількість населення потрібно розраховувати.

Ну і є вірус, наслідки якого рахувати ще зарано. У таких умовах проводити перепис означає додати фактор зараження. Тож треба чекати.

Як рахують населення

Є думка, що можна легко порахувати всіх через електронне анкетування. Другий варіант — зібрати документи по всіх держслужбах, хто поїхав, приїхав, народився чи помер, і на основі їх робити зробити висновки, приблизно так зараз і рахують, але за 20 років, від часу останнього перепису, багато було втрачено. Рік 2001 — багато в чому, ще доінтернетна епоха, електронних баз не було, як і систематичного обліку, але насправді все ще складніше.

В офіційній методиці, випущеній державною службою статистики, є страшна формула:

N_t+1 = N_t + B_t – D_t +I_t – E_t + DN _t^АТЗ

Де:

• N – кількість народжених;
• D – число померлих;
• I – число тих, хто приїхав;
• E – кількість тих, хто виїхав;
• T – рік;
• D – приріст;
• АТЗ – зміни в адміністративно-територіальному плані.

Як бачите, все зрозуміло, але отримати точні дані без особистого відвідування громадян на сьогоднішній день нереально. Багато хто просто відмовляється витрачати час на анкети, людям ніколи, та й ліниво.

Адже дуже важливою є об’єктивна, первинна інформація на момент перепису, і, відштовхуючись від неї, надалі можна доповнювати даними від офіційних служб (померлі, народжені…). В анкеті перепису 2001 року було 19 питань щодо складу сім’ї, роботи, проживання, рівня освіти, громадянства та мовного питання.

Тобто перепис — це не лише порахувати, а й зібрати велику статистичну інформацію для держави.

Примітка: існує альтернативна методологія, за якою ООН проводила супутниковий облік населення в Афганістані, але в нашій країні за щільної забудови не спрацює. Та й статистичних даних це не дасть.

Що ж у офіційній демографії?

Є маса суперечливих та непрямих даних, за якими (за відсутності перепису) соціологи намагаються скласти картину населення. Найбільш «свіжа» спроба обліку — цифровий перепис українців 2019-2020.

За цими даними у нас живе 37 млн 289 тис. осіб. Важливо сказати, що цю акцію від початку розкритикували (за даними Інтерфакс). Потім було заявлено, що на повномасштабний перепис немає грошей та й епідемія змішала плани.

А ще у нас є статистична служба, за даними ukrstat.gov.ua, ситуація на кінець 2021 виглядає так:

Кількість жителів — 41 млн.629,9 тис. абсолютно не збігається з 37 млн. 289 тис., встановлених у ході перепису. Важливо, що тимчасово окуповані території не враховували в обох підрахунках.

Хто ж правий, електронний перепис чи дані державної статистичної служби? Напевно, помиляються всі, бо просте відмінусування вибулих і додавання тих, хто знову надійшли, — малоефективний метод підрахунку в масштабах країни.

Скільки жителів у нас, як розвивається наша країна, як уряд планує майбутнє — достеменно невідомо.

Володимир Паніотто говорить: «Сліпе планування неминуче призводитиме до дисбалансів.» І йдеться не лише про дитячі садки, а й про нарахування пільг, пенсій, про квартирне та земельне питання. І якщо в селі досі іноді працює принцип «будинок порожній, живіть хто хочете», то не можна нормально планувати розвиток міст без чітких даних. Інакше – хаос.

Нечесно говорити, що у нашій країні є багаті регіони. Точніше сказати, що є багаті мікрорайони. Малі містечка та райцентри найчастіше зовсім бідні, і люди біжать до міст-мільйонників, у яких щось таки відбувається. Перепис зміг би точніше показати ситуацію, але його поки що немає.

Відзначається відтік населення із сіл у міста, за рахунок цього провінція злиденна, а мегаполіси зростають або зберігають кількість жителів. Ось таблиця з української вікіпедії:

Кілька слів про ситуацію та тенденції

Відомий журнал Форбс нещодавно розмовляв з В. Дубровським, який працює головним економістом у CASE (ця громадська організація, що вивчає економіку нашої країни для закордонних замовників та комісій.) Так от, Дубровський вказав на те, що у нас непомірно високі відсоткові ставки з іпотеки (11-15%, проти 5% у Польщі) та недостатня допомога при народженні дитини. Все це стримує зростання та призводить до негативної динаміки зростання населення.

Через відплив робочої сили на Захід може скластися ситуація з безробіттям при низьких зарплатах, у такому разі доведеться залучати трудових емігрантів із найбідніших країн сходу. Звичайно, така політика до добра не доведе. Україна може наповнитися найбіднішими та малокультурними іноземцями, що погіршить і так сумну обстановку. Щоб тримати руку на пульсі, і розуміти, як реально йдуть справи, потрібний перепис.

В уряді обговорювали питання повноцінного віддаленого чи віртуального перепису, але реалізувати таке дуже складно без прямого контакту з людьми. Важливо розуміти масштаби еміграції, стан фондів та національностей в Україні.

На думку соціологів, важливий момент для розвитку України — підрахувати всі наявні ресурси і на їх підставі скласти план розвитку міст та сіл. Без цього будь-яке соціологічне та демографічне прогнозування приречене. Чим швидше відбудеться перепис — тим краще для держслужб і тим точніше можна складати бюджет.