Ефект велосипедного сараю стверджує, що кількість часу, який витрачено на обговорення в колективі будь-якого виробничого питання, обернено пропорційне важливості цього питання. Саме так в англомовній літературі почали метафорично називати Закон тривіальності Паркінсона, що був сформульований у 1957 році на основі особистого досвіду роботи автора в британських установах. (Тривіальний, від лат. Trivialis — простий, примітивний, неоригінальний). В Законі сказано:
Час, витрачений на обговорення питання, обернено пропорційний розглядуваній сумі,
тобто кількості грошей, яка необхідна для вирішення цього питання. До речі, крім вказаного постулату, Паркінсон вивів ще декілька. Всі сформульовані в сатирично-гумористичному стилі, через що зовсім не втратили своєї правильності та актуальності. Вони опубліковані в книзі «Закони Паркінсона» в 1958 році.
Твердження дивне і на перший погляд нелогічне. Припустимо, на зборах ТОП-менеджерів висунуті на розгляд кілька питань. Вони мають різну вагу з точки зору покращення ефективності роботи компанії та збільшення її прибутків. Всі присутні добре розуміють значимість кожного пункту порядку денного. Тож, за логікою здорового глузду, можна припустити, що найважливіші питання будуть обговорюватися найдовше. Адже треба обрати найкраще рішення, бо це більш інших вплине на загальний успіх та, як наслідок, на добробут кожного з присутніх. Проте насправді ситуація виглядає зовсім навпаки, що легко довів британський воєнний історик, письменник та автор робіт з проблем бізнесу, менеджменту та політології д-р Сіріл Норткот Паркінсон (Cyril Northcote Parkinson, 1909-1993).
На обговорення будівництва велосипедного сараю пішло більше часу, ніж на АЕС
Засідання будівельного комітету
Для ілюстрації ефекту велосипедного сараю Паркінсон навів такий приклад. Уявіть собі засідання будівельного комітету. На порядку денному три питання:
- Проєкт атомної станції вартістю 10 мільйонів фунтів стерлінгів.
- Проєкт будівництва сараю для велосипедів, вартість його складає 350 фунтів стерлінгів.
- Обговорення статті проєкту річного бюджету — витрати на кофе у розмірі 21 фунт стерлінгів.
На основі життєвого досвіду, а також знання людей та особливостей перебігу подібних нарад кожен з читачів може з великою вірогідністю уявити собі, як проходитиме це засідання, та погодитися, що Паркінсон все описав вірно. Отже, питання номер один. Проєкт будівництва атомної електростанції комітет проглядає нашвидкуруч, довго на ньому не затримуючись. Питання надто складне, щоб детально розбирати його аспекти. Тому вони розглядаються побіжно, без глибокого занурення в особливості, бо більшість присутніх не дуже добре в ньому розбираються. Головний конструктор намагається організувати серйозне обговорення, але його ніхто не підтримує. Хтось ще, більш-менш компетентний, не може пояснити важливі нюанси всім іншим. Ще один член комітету пропонує внести до проєкту деякі зміни, але присутнім здається, що це дуже складно, тому вони не бажають їх навіть розглядати.
Пункт номер два, будівництво велосипедного сараю. Тут уже всі члени комітету почувають себе набагато впевненіше. Всі знають, що таке велосипед, їздили на них, а дехто й досі користується цим транспортом. І всі також знають, що являє собою сарай для «механічних коней», як він виглядає та що в ньому повинно бути. Ну, можливо, дехто трохи гірше за інших орієнтується у системах охорони або нормах по вентиляції, але це несуттєво. Розгортається жвава дискусія. Присутні сперечаються про те, який матеріал краще вибрати для даху, щоб не зменшити його міцність та зекономити кошти. Обговорення будівництва сараю триває значно довше, ніж атомної станції, при тому що кожен з учасників почувається досить комфортно і отримує задоволення від того, що виглядає знавцем цієї справи.
Третій пункт — бюджет на кофе. Тут уже всі без винятку — експерти найвищого гатунку. Всі добре розбираються в сортах, їх відмінностях та вартості, розуміють велике значення напою для підтримання бадьорості працівників. Ніхто не мовчить, кожен вважає своїм обов’язком не просто висловитися, а ще й довести свою правоту. Як наслідок, витрати на кофе обговорювали довше, ніж перші два пункти разом. Зрештою всі питання розглянуто, рішення прийняті, голова комітету оголосив дату наступного засідання. Люди виходять з приміщення задоволені собою та проведеною роботою, впевнені у тому, що провели конструктивну бесіду та вирішили важливі проблеми.
Сіріл Норткот Паркінсон
Чому так виходить?
Чому все так виходить. Ефект велосипедного сараю спрацьовує тому, що кожна людина підсвідомо намагається приділяти більше уваги тим питанням, які їй добре зрозумілі. Ті, що потребують зосередженості та знання специфічної інформації, краще не чіпати. Більш того, чим складніше проблема, тим більше ризик «бовкнути щось не те» й виставити себе дурнем, а цього ніхто не бажає. Тому, коли дещо виходить за межі компетенції когось із присутніх, то ця людина вважатиме за краще взагалі промовчати і матиме рацію. З тієї ж причини з великою вірогідністю будуть відкладатися «на потім» намагання організувати серйозне обговорення із заглибленням у деталі процесу, в яких присутні розуміються лише на рівні загальних засад.
Але в тому разі, коли є певне розуміння якогось питання, кожний присутній вважає, що він просто повинен висловитися. Навіть якщо те, що він скаже, не матиме великого значення, все одно кожен думає: «Невже я такий нетямущий, що мені нічого сказати про якісь там велосипедні сараї?» І взагалі, кожен розуміє, що як будеш весь час мовчати, то члени комітету як не скажуть, то напевне подумають дещо на кшталт: «А навіщо цей мовчазний взагалі тут потрібен?» Не кажучи вже про те, що так приємно показати всім своє знання теми і можливість сказати по ній щось доречне.
Коли ж розглядається зовсім просте питання, або таке, в якому людина розбирається дуже добре (як, наприклад, у кофе), то чи не кожен з присутніх буде не тільки висловлюватись, а ще й доводити свою правоту. А це, звісно, потребує помітно більше часу, ніж прості виступи.
Коли всі добре розуміються в проблемі, її обговорення зазвичай дуже жваве
Як уникнути ефекту велосипедного сараю
Найкращий спосіб уникнути ефекту велосипедного сараю — ставити конкретну ціль, яка полягає в тому, що на зборах слід приймати конкретні й ефективні рішення. А для цього треба відповідально підходити до формування порядку денного та переліку присутніх. Звичайно ж, не має рації на одному й тому ж засіданні розглядати будівництво АЕС та споруди для зберігання велосипедів. Так само як не треба запрошувати для розгляду першого питання посадових осіб, які мало що в цьому розуміють.
Крім того, важливу роль грає особистість головуючого. Він повинен постійно спрямовувати обговорення у потрібне русло, до більшої конкретики, припиняючи намагання ухилитися від основної теми. А також введення ліміту часу на виступи головного доповідача і тих, хто висловлює свою думку по його виступу.
