Стільниця є найбільш важливим елементом будь-якого столу. Вона бере участь у формуванні дизайнерської композиції приміщення, а також, що більш важливо, має певне робоче призначення. Виходячи з цих передумов, нема нічого дивного, що для столів у різних кімнатах ця деталь буде різноманітною, причому відрізнятиметься одна від іншої іноді досить суттєво. Наприклад, стільниця для кухні виявиться не такою, як для вітальні. Все-таки у першої практичність переважає над вишуканістю, тоді як у другої — навпаки. Респектабельна стільниця у кабінеті власника котеджу зовсім не схожа на спрощену та трохи пустотливу у дитячій кімнаті. Але хай буде все по порядку. Раз вже почали з кухні, то що можна сказати про стільниці кухонних столів?
Стільниця з ДСП, ламінована пластиком високого тиску HPL
Вимоги до стільниць
Вимоги до кухонних стільниць, як було сказано трохи вище, формуються з погляду те, що їх практичність має не менше значення (як мінімум!), ніж вишуканість. Серед головних положень:
- Стійкість до ударів та інших механічних дій, від яких не повинно бути сколів, тріщин, подряпин тощо.
- Поверхня має бути вологостійка, оптимально — з ефектом відштовхування крапель.
- Матеріал має протидіяти впливу хімічних реагентів, що входять до складу побутових миючих засобів.
- Високі та низькі температури у певному, досить широкому діапазоні, не повинні пошкоджувати стільницю та змінювати її фізичні властивості.
- Стійкість до вбирання запахів.
- Відповідність санітарно-гігієнічним нормам. Безпечність з екологічної точки зору.
- Ремонтопридатність.
- Колір та текстура повинні бути стабільними.
- Гарний зовнішній вигляд.
Якщо ж всі ці вимоги викласти кількома словами, то можна сказати, що стільниця повинна бути якісно зробленою, надійною, функціональною та привабливою. І треба щоб вона відповідала тим умовам, в яких їй доведеться працювати.
Форма та конструкція
За формою та конструкцією стільниці бувають цілісні прямокутні, квадратні (обидва типи — в тому числі з округлими кутами), Г- чи П-подібні, овальні або фігурні. А також розсувні, складні чи з відкидними частинами. У стільниці може бути одна-дві інтегровані мийки, варильна панель, барна стійка, технічні отвори під вбудовану побутову техніку.
Особливості матеріалів, з яких виробляють стільниці, їх переваги та недоліки
Деревина
Дерев’яні стільниці завжди були популярними, бо живий матеріал створює у будь-якому приміщенні атмосферу не тільки красиву, а ще й теплу та затишну. Сучасні технології дозволяють обробити його так, що на виході отримують міцне, надійне та екологічне покриття. Проте не все так просто. Поверхні деформуються від вологи, тому їх просочують оливою та покривають лаком. Верхній шар треба полірувати воском та мити спеціальними засобами.
Що краще вибрати? Для кухні рекомендують ясень, дуб (масив чи натуральний шпон), карагач, американський горіх, березову фанеру. Для обіднього столу можна додатково розглянути бук. Сосну брати не бажано через те, що м’яка, смоляниста, нестабільна, з великою кількістю сучків. Вона недовговічна та легко пошкоджується. Для бару краще брати зносостійку деревину. Для обідньої зони підходить бук чи береза. Можна й міцніші сорти, але вони дорожчі. Для вологих приміщень найкраще модрина.
Вважають, що найкрасивіший малюнок має шпон ясеня, дубу та берези. Перший використовують останнім часом все частіше, дизайнерам подобається його витончений візерунок зі світлим відтінком, досить контрастний та текстурний. Другий — солідний, з крупною текстурою, особливо привабливий у радіальному розрізі. Малюнок третьої нестандартний, дуже ефектний у різноманітному тонуванні. Особливо добре виглядає у стилі лофт. На відміну від неї структура модрини волокниста та якась наче спокійна. Бук має широку гаму кольорів від світло-жовтого з легким рожевим відтінком до червоно-коричневого.
Переваги дерева в тому, що подібні стільниці дуже стильні та вишукані, гладкі, теплі та екологічні. Фактура ніколи не повторюється. Вони довговічні, їх легко відремонтувати чи реставрувати. Більшість порід мають антисептичні та антибактеріальні властивості. Але стійкість проти механічних пошкоджень могла би бути й кращою. На таку стільницю не можна ставити гарячий посуд, від барвників на ній лишаються плями. Вона потребує постійного догляду, особливо на незахищених стиках, тоді не боятиметься вологи.
Стільниця з ДСП ламінована дуб сантана
ДСП та ЛДСП
ДСП роблять зі стружки та тирси, просочуючи їх смолами. ЛДСП обертають крафт-папером та ламінують. Для декору використовують ПВХ або меламінову плівку чи ламінований шпон. Отримують бюджетний матеріал з великим вибором кольорів та імітацій під природні текстури. Переваги: швидко робиться, легко монтується, необмежені дизайнерські можливості та низька вартість. Недоліки: недовговічний, не витримує високі температури, набухає від вологи, не рятує навіть якісна ізоляція торців. Не придатний до ремонту. Колір нестійкий. Має в складі фенольні смоли та формальдегіди, тому відшарування ламінації небезпечно для здоров’я мешканців.
МДФ та ЛМДФ
МДФ виробляють з дрібнодисперсних деревних волокон, склеєних натуральними смолами (лігнін). За властивостями, перевагами та недоліками схожий на ДСП, хоча більш міцний і стійкий проти механічних пошкоджень, коливань температури та вологи. Головне — він не має у своєму складі небезпечних речовин. Дешевий, хоча й трохи дорожчий за ДСП.
Природний камінь
Гранітний виріб має вишуканий й навіть монументальний вигляд. Він твердий, щільний та низько пористий. Не боїться вологи й хімічних реагентів, гарячих поверхонь і вогню. Простий в обслуговування, легко миється, під сонячними променями не втрачає колір. Але дорогий, важкий та не ремонтопридатний.
Мармур має красиву текстуру, це відверто аристократичний матеріал. А ще він завжди прохолодний, що особливо ціниться влітку. Але потребує ретельного обслуговування, не любить коливання температур, зокрема щоб на стільницю клали гарячу каструлю (жовтіє). Легко вимазується, на краях можуть бути сколи. Ремонтопридатність невелика. Дорогий, хоча й помітно дешевший від граніту.
Акріл
Акрілові стільниці легко обробляються, завдяки чому надають дизайнерам необмежені можливості за формами, в тому числі нестандартними, та кольорами. В них великий вибір конструктивних рішень. Це гігієнічний та екологічний матеріал, він не боїться вологи та досить стійкий проти незначних механічних пошкоджень. Тріщини легко шліфуються та поліруються. Недоліків небагато. Стільницю слід берегти від ацетону та концентрованих кислот, не підносити близько до неї вогонь, бо при 100ºС вона деформується, та не ставити на неї гарячі каструлі (стане мутною).
Нержавіюча сталь
Стільниці з нержавіючої сталі виглядають дуже сучасно і навіть футуристично. Вони гармонійно вписуються в стилі мінімалізм, техно та хай-тек, добре поєднуються з хромованими деталями та побутовими приладами. Матеріал не боїться вологи та нагріву, за ним легко доглядати. Але він має високий рівень шуму. Неакуратне використання швидко призводить до того, що поверхня вкривається подряпинами. А для догляду бажано купувати спеціальні миючі засоби.
Це, звичайно, далеко не всі матеріали, з яких роблять стільниці для кухонних столів. Але інші не настільки популярні, як ті, про які йшла мова у статті. Хоча і в них також є свої шанувальники, бо кожен різновид має привабливі риси.
