Ефектом Більбао називають позитивну трансформацію економічного або культурного рівня населеного пункту завдяки одній або кільком знаковим будовам. Це офіційне визначення. А якщо простими словами?
Ефект Більбао — це коли Попелюшка перетворюється на Принцесу. В іспанському варіанті казки роль Попелюшки зіграло місто Більбао (Країна Басків, Іспанія) до 1992 року. Роль Принцеси — воно ж, але 10 років по тому. Доброю Феєю виявився Френк Гері, дуже відомий архітектор сучасності. Кришталевим Черевичком стала філія музею Ґуґґенгайма, Татусем — мерія міста, а Злою Мачухою — криза 70-х років, повінь у 1983-му році та екстремісти ЕТА. Отже, далі — сюжет казки.
Попелюшка
Більбао — це старовинне (засн. в 1300 р.) портове місто на півночі Іспанії. На кінець ХХ сторіччя в ньому мешкало трохи більше 350 тис. чоловік. Розташоване на узбережжі Біскайської затоки у Країні Басків, адміністративний центр провінції Біскайя. У Середні Віки було одним з центрів торгівлі. З XIX сторіччя тут будують підприємства важкої промисловості. Проте весь час Більбао знаходилось десь на узбіччі політичного та культурного життя країни і навіть мало історичне прізвисько El Botxo, тобто «діра, глушина».
А потім стало ще гірше. Наслідки індустріалізації в часи, коло ні про яку екологію навіть гадки не мали, посилилися демографічними та соціальними проблемами. Вагому частку внесла криза початку 70-х років. Зокрема, змінилися логістичні зв’язки і порт перестав бути годувальником. Як наслідок близько половини (!) молодих людей щодня блукали містом в пошуках роботи. А в 1983 році сталася жахлива повінь з численним жертвами (42 чол.) та сотнею зруйнованих будівель у Старому Місті. До цього слід додати діяльність баскської ліворадикальної сепаратистської організації ETA, завдяки якій навіть на початку 90-х у Більбао лунали вибухи.
Повінь у Більбао, 1983 рік
Нарешті «батьки міста» зрозуміли, що перспектив нема ніяких і треба щось робити. Але що саме? Напрямок розвитку знайшли в чомусь інтуїтивно, десь за рахунок досвіду, а ще — трохи поталанило. Для відродження сірого промислового центру потрібні гроші. Щоб їх залучити, необхідна геніальна ідея. Де найчастіше вони трапляються? В образотворчому мистецтві. Саме в цей час Головний Музей Ґуґґенгайма у Нью-Йорку шукав для себе нові майданчики. До них і звернулася мерія Більбао.
Соломон Роберт Ґуґґенгайм
Музей Ґуґґенгайма
Музей Ґуґґенгайма в Нью-Йорку працює з 1937 року. Заснований Соломоном Ґуґґенгаймом (1861-1949), американським підприємцем та меценатом єврейського походження. Це одне з найстаріших та найбільш відвідуваних зібрань сучасного мистецтва в світі. Має філії в Лас-Вегасі, Італії, Німеччині та Іспанії. Ще в кількох країнах (ОАЕ, Мексика, Литва, Фінляндія) процес створення філій знаходиться на стадії будівництва або проектування.
Кришталевий Черевичок
Керівники регіонального й автономного рівня почали в 1991 році перемовини з американською фундацією. Було велике бажання презентувати видатні твори мистецтва та організовувати гучні виставки. Але за одної умови — в Більбао для цього слід збудувати неповторну споруду. З 1992 року почала працювати всеосяжна програма Стратегічної реконструкції міста, центральним елементом якої повинен був стати Guggenheim.
Країна Басків та Фонд Ґуґґенгайма досягли угоди, згідно якої уряд покриває витрати на будівництво ($89 млн. в перерахунку з песет), а Фонд буде керувати закладом, поновлювати експозиції та влаштовувати виставки. Музей вирішили звести на місці колишньої деревообробної фабрики Campa de los Ingleses (Англійське узлісся) в портовому районі на березі річки Нервйон. Для розробки проекту запросили одного з найвідоміших сучасних архітекторів — американця Френка О. Гері (Frank O. Gehry).
Деревообробна фабрика, на місці якої збудовано музей Guggenheim
Розташована на набережній будівля музею вражає своїми м’якими обрисами. Контури в стилі деконструктивізму вигнуті так, щоб ловити сонячні промені. Її відразу назвали однією з найбільш вражаючих споруд нашого часу. (Деконструктивізм — архітектурний стиль, характерними ознаками якого є руйнування стереотипів, зорове ускладнення, несподівані та навмисне деструктивні форми). Будинок порівнювали з футуристичним кораблем, птахом, літаком та розквітаючою трояндою. Враження посилюється зовнішнім оздобленням, на яке пішло 24 тис. м2 титанових листів.
Принцеса
Побажання «батьків міста» збулися так чудово, як вони не бачили у найбільш рожевих мріях. Музей почав працювати у 1997 році і одразу став відомим на весь світ. У перші 3 роки за рахунок туристів бюджет Більбао отримав додатково 100 млн. євро податків. У 2016 році було 1.169.400 відвідувачів. Неважко порахувати загальний виторг знаючи, що квиток для дорослого коштує 13 євро. Раніше у місті щорічно проводилося близько 80 культурних заходів. Зараз їх більше тисячі.
Передумови успіху
Але музей, який би він не був грандіозний — це всього лише один заклад у багатотисячному місті. Для створення того, що зараз називають «ефект Більбао», потрібно було декілька передумов. Головною з них вважають те, що все місто почало змінюватись, позбавляючись іміджу сірого, сумного й нецікавого промислового полісу. Фасади будинків у центрі відмивали від бруду, впорядковували вулиці. З усього світу запрошували урбаністів та архітекторів, які не лише прикрасили та ефективно організували навколишній простір, але й гармонічно поєднали старі будівлі з новими кварталами.
Музей Ґуґґенгайма в Більбао
В 1996 році відкрили метро за британським проектом. Звели новий аеропорт, переобладнали доки за сучасними вимогами. Над ескізами новобудов працювали видатні Арата Ісозакі, Рафаель Монео та Альваро Сіза. За влучним висловом одного з керівників, без музею Ґуґґенгайма Більбао ніколи б не стало тим, чим воно є зараз у світі. Але й музей не був би настільки популярним серед туристів, якби не змінилося все місто.
Друга передумова, теж одна з найважливіших — досягнення консенсусу між політичним силами, групами бізнесменів та чиновників усіх рівнів про те, що Більбао потребує імпульсів, які будуть розвивати місто. Згоди досягли під патронатом Баскської націоналістичної партії PNV. Завдяки цьому всі рішення втілювалися у життя якнайшвидше. Третій фактор, що посприяв піднесенню міста, полягає у тому, що в 1997 році світова економіка знаходилася в доброму стані. Це стосується як виробничої, так і банківської сфери. Якби на дворі був 2008-й або 2019-й, то навряд чи вдалося б так швидко досягти великих успіхів. І, нарешті, четвертий із сприятливих моментів — величезна увага преси до фантасмагоричної споруди Гері. Кажуть, що востаннє такий ажіотаж спостерігався ще в 1977-му, коли у Парижі відкривали музей Помпіду.
Послідовники
Ефект Більбао намагалися повторити неодноразово, але далеко не завжди це призводило до значних досягнень. Незважаючи на результат піренейців, не можна стверджувати, що зведення одного будинку, навіть найпривабливішого, обов’язково повністю змінить імідж поселення. Так, є позитивний приклад Роттердаму, де оригінальний ринково-апартаментний комплекс залучає близько 6 млн. туристів на рік, завдяки чому його називають «містом майбутнього». Але є й негативний приклад Сієтлу, де музей Рок-н-рола (між іншим, за проектом того самого Френка Гері) став гучним провалом.
