В часи, коли український агросектор одночасно зіштовхується з кліматичними, логістичними та валютними ризиками, вирішальне значення має не стільки рівень урожайності, скільки здатність до грамотного фінансового планування. Для сучасних фермерських господарств гроші стали основою стратегічного управління, які безпосередньо впливають на темпи розвитку й стійкість бізнесу.
Саме такий підхід послідовно розвиває фінансистка Валентина Кавун, яка понад п’ятнадцять років формує фінансову політику у двох агропідприємствах – Сільськогосподарському приватному підприємстві «Мричко» та фермерському господарстві «Аванто».
Аграрна компанія може вистояти навіть у кризу, якщо вміє мислити наперед. Коли кожен рік має власну фінансову стратегію – з ризиками, резервами і прогнозом ліквідності – це дійсно може гарантувати справжню стабільність,
– пояснює експертка.
Валентина Кавун
Як фінансова аналітика змінила управління агропідприємствами
На початку 2000-х років більшість українських господарств працювали за принципом “посіяли – зібрали – продали”. Для сільськогосподарського приватного підприємства «Мричко», яке обробляло понад тисячу гектарів і вирощувало пшеницю, кукурудзу, сою та ріпак, ключовою фінансовою проблемою залишалася виражена сезонність доходів. Прибуток формувався лише після продажу врожаю, тоді як витрати на насіння, пальне, добрива, ремонт і обслуговування техніки виникали протягом усього року. Така нерівномірність грошових потоків створювала постійний дефіцит обігових коштів і потребувала нових підходів до фінансового планування.
У цих умовах пані Кавун розробила систему поетапного фінансового планування – річного бюджету, який охоплював виробничий цикл від підготовки ґрунту до продажу зерна. До нього було додано щомісячний контроль ліквідності та аналіз витрат на гектар, що дало можливість прогнозувати дефіцит обігових коштів і вчасно залучати кредити.
Саме ця система дозволила перейти від хаотичного фінансування до планового управління. Компанія почала використовувати банківські позики не як «рятівне коло», а як інвестиційний інструмент розвитку. Під ці кошти оновили технічний парк, закупили імпортну сільгосптехніку, що зменшила витрати пального і підвищила продуктивність. Уперше фінансова звітність почала працювати як основа управлінських рішень, а не формальна вимога контролю.
Диверсифікація як антикризова стратегія
За кілька років стало очевидно, що орієнтація виключно на зернові культури робить підприємство надто залежним від світових цінових коливань. У відповідь на ці ризики Валентина Кавун ініціювала розширення бізнес-моделі й заснування нового напрямку фермерського господарства «Аванто», яке зосередилося на садівництві як більш стабільному та довгостроковому секторі.
На 40 гектарах земель, які перебували у постійному користуванні господарства, було закладено інтенсивний яблуневий сад. Це рішення ґрунтувалося на ретельному економічному розрахунку: багаторічні насадження забезпечують передбачуваний і стабільний грошовий потік, незалежний від цінових “гойдалок” зернового ринку.
Новий напрямок вимагав зміни фінансової парадигми – переходу від короткострокового планування до стратегічного управління з перспективою на 5–10 років. Фінансистка розробила інвестиційну модель, яка враховувала повний цикл окупності, амортизаційні витрати, а також фінансові ризики, пов’язані зі зберіганням і реалізацією урожаю. Завдяки цьому садівництво перетворилося не просто на виробничий експеримент, а на стійкий фінансовий актив, що забезпечує підприємству прогнозований дохід і стабільність розвитку в довгостроковій перспективі.
Сад – це актив із власною економікою. Ми перестали дивитися на землю як на джерело сезонного прибутку. Вона має працювати постійно, створюючи вартість щороку,
— підкреслює фахівчиня.
Фінансова стійкість у часи викликів
В умовах постійної ринкової нестабільності Валентина вибудувала модель стійкого фінансового менеджменту, засновану на глибокому аналізі ризиків і сценарному плануванні. У центрі цієї системи опинились так звані “стрес-сценарії”, які дозволяють прогнозувати вплив коливань цін, посухи чи девальвації гривні на прибутковість господарства. Такий підхід допомагає завчасно ухвалювати рішення – коригувати витрати, змінювати структуру виробництва або планувати резерви – ще до того, як зовнішні фактори встигають вплинути на фінансові результати.
Паралельно було впроваджено систему фінансового резервування, коли частина прибутку щороку спрямовується у стабілізаційний фонд для непередбачуваних витрат. У роки, коли ринок зазнавав валютних шоків або нестачі добрив, саме ця система дозволяла обом господарствам уникати збитків і зберігати робочі місця.
Міжнародна перспектива та управлінський вплив
Підхід, розроблений Валентиною Кавун, органічно вписується у світові тренди сталого агрофінансування (sustainable agrifinance), що сьогодні активно впроваджується у США та країнах ЄС. Його сутність полягає у поєднанні трьох складових: прибутковості, соціальної відповідальності та фінансової стійкості на довгу перспективу. Це певною мірою є філософією господарювання, у якій кожне рішення оцінюється через призму впливу на людей, ресурси та майбутнє підприємства.
Запроваджена фінансисткою система управління показала, що український агробізнес може бути не лише рентабельним, а й передбачуваним, прозорим і адаптивним до міжнародних стандартів. Побудована не на інтуїції, а на аналітиці, вона дозволяє інтегрувати українські фермерські господарства у глобальні ланцюги постачання, роблячи їх цікавими для іноземних інвесторів і покупців.
Ця система управління, імплементована Валентиною у діяльність СПП «Мричко» та СФГ «Аванто», дозволила їм стати прикладом стабільності та адаптивності серед агрокомпаній регіону. Завдяки впровадженим фінансовим моделям ці підприємства демонструють, що навіть у мінливих економічних умовах агробізнес може залишатися прогнозованим, керованим і здатним до сталого розвитку.
