Нещодавно в музеї “Код нації” на Київщині відбувся перший Фестиваль героїчної кави “Філіжанка”. Фестиваль було присвячено загиблому герою, Артему Тєлєбєнєву (Талібу) та його мрії про створення рецепта української кави, яку в пам’ять про нього вирішила здійснити його вдова, Яна Беркут. Цю подію, що поєднала в собі пам’ять, вдячність і створення нового національного символу, підтримали та відвідали: третій Президент України Віктор Ющенко, Київська обласна військова адміністрація, ГО “Київщина — це ми”, голова Гатненської ТГ Олександр Паламарчук та небайдужі українці з усієї країни — активісти, волонтери, військові та ветерани.
Та, найцікавіше завжди відбувається за лаштунками.
Серед способів організації проєктів, як правило, існує два шляхи:
- “Правильний” шлях. Він передбачає чіткий алгоритм: розробити концепцію, знайти спонсора, створити детальний план, сформувати команду, запустити проєкт, регулярно відстежувати статуси згідно з чек-листами і, як наслідок, спати по 8 годин.
- “Неправильний” або “Всупереч”. Це проєкт, який створюється в режимі ручного управління, орієнтуючись переважно на досвід та інтуїцію.
Якщо в першому варіанті плюс-мінус усе зрозуміло, і тут навіть ШІ може легко розписати структуру, то в другому ти постійно балансуєш на межі — відбудеться проєкт чи ні.
Пригадаємо трикутник проєкту, в якому все пов’язане між наявністю ресурсів, часом та якістю. Щоб зберегти площу цього трикутника, організатор вимушений жертвувати довжинами відрізків. Простими словами, це означає: якщо часу обмаль, то потрібно більше ресурсів і, ймовірно, нижчу якість.
Трикутник проєкту
Так, наприклад, для організації фестивалю середньої якості на 3000 осіб, бажано мати 3–5 місяців часу та кілька мільйонів ресурсу. І це все має право на життя, коли ти свідомо обираєш “правильний” шлях.
Але спробуймо зіграти у переосмислення слів: час, якість, ресурс.
Час
Час він який?
Час у проєкті буває різним. Чи йдеться про стандартний робочий графік — 8 годин на день з вихідними, — чи про інтенсивну роботу по 16 годин без перерв? Час це про часові норми на виконання тієї чи іншої роботи, чи фіксація результату на швидкісних перегонах?
На підготовку нашого фестивалю ми витратили півтора місяця, працюючи по 16 годин на добу, без вихідних. Ми заощадили час, обійшовши процедурність та вертикаль прийняття рішень. В один момент я спіймав себе на думці, що не знаю всіх деталей у тій чи іншій зоні, але точно впевнений: там усе в порядку.
Це чудове відчуття було спровоковане делегуванням не за зоною відповідальності, а за вектором ідеї та професійністю. Простими словами, команди могли самостійно ухвалювати рішення, не питаючись і не озираючись на керівну структуру.
Це, безумовно, величезна економія часу. Проте, з іншого боку, це і більший ризик щодо правильності ухвалених рішень.
Якість
Якість на Заході — це відчуття комфорту, естетики та філософії. Це також про емоції. Пам’ятаєте — “Щастя” і “Рай в шалаші”? Однак, якість — це ще й про ризики, про гру з вірогідністю та волею.
Пам’ятаєте, “Щастя” і “Рай в шалаші”. А ще, якість це про ризики, про гру з вірогідністю і волею.
Зрештою, якість — це про вайб, це про самопочуття. Адже ми йдемо на масові заходи не заради ідеально вирівняної сцени чи ексклюзивного тістечка.
Як приклад, можна порівняти концерт панк-гурту, що збирає забитий зал на 1500 осіб, де квитки коштують від 1000 гривень, але повною відсутністю сервісу, шоу-програми та музичної довершеності, з концертом відомого попспівака (із такою ж відвідуваністю), де все якісно, але не вистачає енергії.
На фестивалі ми отримали той самий вайб, заради якого гості йдуть на масові заходи. Емоційний сплеск і навіть “мурашки” в кульмінації. Ми стали наче тим самим панк гуртом, який зміг створити неймовірну емоцію без зайвого пафосу та інструкції до виконання.
Ресурс
Найчастіше ресурс вимірюється в грошах. А як щодо ресурсу креативності, комунікаційного капіталу, досвіду, актуальності, удачі, впізнаваності, енергії та залученості? Це все — ресурси, які важко виміряти вічно зеленими умовними одиницями.
При підготовці «Філіжанки» мірилом енергії для нас була здатність залишатися в доброму гуморі під самісінький кінець робочої ночі. Це коли за день у тебе кілька разів змінились плани, всі, хто щось обіцяв, не виконали обіцянок, і ось, під кінець дня, ти вже нібито схопив єдине вірне рішення, а за хвилину воно знову змінюється. А ти все одно посміхаєшся.
Тож висновок дуже простий: існує єдиний шлях для організації фестивалю — правильний. І є неправильна оцінка довжини сторін проєктного трикутника. Це «бульбашка» його площі, яка обов’язково лопне, і ти інтуїтивно відчуваєш, коли це станеться. А найважливішим є те, що залишиться після цього вибуху — чи взагалі залишиться хоч щось.
Окрім музичних виступів, фестиваль мав і інші зони — від лекторію до симуляторів дронового бою. Як ви формували програму, щоб поєднати елементи пам’яті, культури та військової тематики
Коли організовуєш благодійний фестиваль, ти шукаєш партнерів — людей, з якими поділяєш спільні цінності. Тих людей, які тебе підтримують і підтримують ідею. Саме на цій основі й знаходяться ті активності, якими наповнюється фестиваль.
Проєкт не працює за принципом «ви придумали і замовили». Натомість працює так, що ви створюєте напрямок, концепцію та ідею, а партнери доповнюють і розширюють її, бо щиро нею захопилися.
Безумовно, існує базова структура фестивалю: поспівати, потанцювати, поспілкуватися, поїсти, випити, погуляти. Також є обмеження, що стосуються території, часу та ресурсів. Усі ці фактори враховуються при ухваленні рішення про те, що буде в програмі, а чого — ні.
Проте справжнє наповнення програми відбувається саме через партнерство та глибоку залученість в ідею.
Що змінилося, в чому особливість благодійних проєктів під час війни?
Якщо казати просто, комерційний фестиваль — це маркетинг, а соціальний — це політика (у широкому сенсі цього слова). Звісно, в кожному фестивалі присутні обидва ці елементи, але завжди є певний нюанс.
Оскільки будь-яка ідея є політикою, благодійний фестиваль можна порівняти з мітингом, а комерційний — з ярмарком.
Інша особливість — це внутрішня суперечливість самого поняття «благодійність». Адже ти створюєш певну емоцію, за яку гості витрачають кошти на те, на що, здавалося б, вони й так мають витрачати. Фактично, ти надаєш послугу, за яку гості «розраховуються» донатом.
Третя особливість — це наявність бартеру, того самого, коли гроші втрачають своє першочергове значення. Адже благодійний проєкт залучає інші, негрошові ресурси: креативність, комунікаційний капітал, досвід, актуальність, удачу, впізнаваність, енергію та залученість.
Тож, організація фестивалю, особливо благодійного, — це значно більше, ніж просто дотримання правил і планів. Це подорож, що переосмислює класичні поняття часу, якості та ресурсів. Врешті-решт, це балансування на межі. Це може бути «бульбашка», яка ризикує лопнути, адже вона не вписується у стандартні рамки. Однак саме цей ризик і робить її унікальною, а те, що залишається після цього — досвід, емоції та спільна справа — і є справжньою цінністю.
